Ми ще раз дякуємо всім, хто продовжує молитися й підтримувати служіння людям, постраждалим від війни.

Бої за Чернігів тривали більш як місяць. Деякий час місто перебувало в облозі, тому що через постійні обстріли доступ у нього був обмежений єдиним пішохідним мостом через Десну. Російські військові скидали на житлові будинки важкі бомби, призначені для фортифікаційних споруд. Увесь цей час люди жили в підвалах без світла, тепла та зв’язку, а подекуди й без води та їжі. Чернігів так і не змогли взяти, через це його мешканці не зазнали жахіть окупації, проте місто було знищене на 70 %.

Наші працівники познайомилися з кількома людьми з постраждалого Чернігова, яким надали тимчасовий прихисток у приміщеннях місії в м.Рівне.

Цих двох жінок звати Оксана і Ліля. Коли над їхнім домом літали бомбардувальники, вони сиділи в підвалі й безперестанку молилися, щоб Бог урятував їх. Коли ж заговорили про те, чому війна прийшла в нашу країну, то вони кажуть, що це за наші гріхи. Була можливість говорити з ними про Христа і про те, що тільки Він може спасти нас від гріхів. Вони слухали зі сльозами на очах і були дуже вдячні за подаровані Біблії для них і для їхніх дітей. Моліться, щоб вони не зупинялись у своєму пошуку Бога. Оксана онкохвора, їй потрібно пройти хімієтерапію і зробити операцію. Моліться за її душу і віру в Христа і за можливість продовжити лікування.

Цю жінку звати Наталія. Вона жила в передмісті Чернігова. З їхнього боку йшли російські танки. Кожен день у якийсь із будинків влучав снаряд, і тому кожен ранок у них звучало одне запитання: «Хто наступний?» Щоб купити хоч що-небудь поїсти, люди стояли в черзі по 5–6 годин. Одного разу в чергу влучив снаряд і 15 людей загинуло, серед них була її подруга. Наталія переконана, що тільки Бог допоміг їй вижити. Раніше вона не дуже добре ставилася до євангельських віруючих. Але зараз все змінилося, бо саме вони допомогли їй вибратися з того жаху. Моліться, щоб Бог явив Свою милість і дав їй народження згори.

На фото сім’я з Чернігова. Як же тяжко було дивитися на їхнє прощання. Жінка з дітьми вирушили за кордон, а чоловік поїхав забирати інших своїх рідних.

Скільки таких сімей!.. Моліться, щоб Бог зберіг і допоміг сім'ям возз'єднатися після війни.

Ці дві жіночки віруючі. Вони раді, що приїхали до своїх. Кажуть, що в них у церкві залишилось двоє братів, які незважаючи ні на що продовжують проповідувати про Христа й служити тим людям, які не мають змоги виїхати. Слава Богові, що Його діти, де б їх Бог не помістив, продовжують вірити Йому, говорити про Нього й дарувати іншим надію.

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople