Коли почалася війна й зі східних та центральних областей України ринув потік біженців, наша заміська база відпочинку «Залісся» стала притулком для багатьох людей, які рятуються від лиха.

Проживання в кімнатах по 4–6 осіб з окремими ліжками, душові, кухня, велика територія серед лісу дають людям відчуття безпеки та затишку. З милості Божої та підтримки багатьох благодійників ми змогли організувати триразове харчування та роздачу речової гуманітарної допомоги та медикаментів.

Здебільшого люди приїжджають на кілька днів, трохи відходять від шоку та продовжують шлях на Захід. Тим, хто залишається, допомагаємо зареєструватися, вирішити соціальні та пенсійні питання, знайти житло в Рівному чи в інших містах. Але найголовніше — вислухати людей, коли вони розповідають про жахіття війни, перейнятися їхнім болем, поспівчувати втратам і допомогти ухвалити життєво важливі рішення. Ми молимося з ними, читаємо Біблію, розповідаємо про Ісуса Христа, використовуючи виставку картин відомих художників «Христос – Спаситель світу». Це допомагає людям повірити в Євангелію. Коли вони отримують Божу втіху з Писання, для них це як ковток свіжого повітря. Деяким Господь відкриває серця, вони моляться та сповідують свої гріхи. Деякі сумніваються, розмірковують. Були й такі, що уникали зустрічей та ухилялися від слухання, до них ми намагалися збудувати мости через дружнє ставлення.

Підбадьоренням для нас став приїзд братів і сестер із київської церкви «Скинія Бога Живого» (близько 50 дорослих і дітей). Дорогою вони потрапили під обстріл і дивом уціліли, тому не переставали славити Бога. Ми з ними мали спільну нічну молитовну варту, коли по 2–3 людини протягом години-двох моляться за конкретні потреби, змінюючи одне одного. У духовному плані це дуже нас надихнуло. Коли після таких молитовних ночей на ранок ми чули добрі новини про Божий захист, то завжди раділи та дякували Богові за Його милості.

Підбадьорюють і такі відгуки переселенців:

«Після сирого підвалу та постійних обстрілів нам пощастило прожити 10 днів у Заліссі в теплі, затишку, в чудовій атмосфері серед віруючих людей. Ми чули, як вони молилися за мир, воїнів, Україну, навіть уночі... як тримали руки на карті України й молилися за перемогу. Ми ніколи раніше такого не бачили й не чули. Нас вразила щирість слів, пісень, єдності цих чудових людей. Ми вдячні за роз'яснення Біблії, доброту, турботу, бажання робити добро просто так, від серця. Ми ніколи цього не забудемо»

Цю сім'ю (бабусю Наталію, маму Ірену та хлопчика Григорія) ми відправили на Польщу, а далі — до Італії, де їх взяли на лікування, бо Ірена та Григорій онкохворі.

На базі постійно працюють Ярослав і Лілія Денисюки та Микола Нікітін з Рівного та В'ячеслав і Катерина Мороз з Ірпеня. Приїжджі також допомагають: чоловіки працюють на території бази, жінки допомагають у прибиранні корпусу та на кухні.

За час війни ми прийняли в Заліссі понад 200 людей. Зараз на базі проживає 50 осіб і щотижня приїжджає ще по 10–15 біженців із гарячих точок із Маріупольського, Чернігівського, Харківського та Київського напрямків.

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople