Сьогодні о 05:24 за київським часом протяжний сигнал повітряної тривоги дві години поспіль звучав майже над всією територією України. Сирени були чутні у Києві, Дніпрі, Полтаві, Івано-Франківську, Умані; Кіровоградській та Рівненській областях, у Сумському районі, а також у Харкові, Одесі, Львові; Черкаській, Закарпатській, Чернівецькій, Хмельницькій, Волинській та Тернопільській областях. Працює ППО, у багатьох місцях точаться гарячі бої, в окупованих містах населення виходить із державними прапорами України на мітинги протесту, палають пожежі на складах, фабриках, нафтобазах. Замість звичайних днів тижня для українців настав 17-й день війни.

Продовжуються спроби створити зелені коридори. Автобуси евакуації блокуються та обстрілюються у дорозі. З великих міст загарбникам вдалося окупувати лише Херсон. Це не відповідає початковому плану наступу, тому знову і знову ведеться бомбардування житлових кварталів одних і тих же населених пунктів з метою повного знищення. Великі побоювання викликає у всьому світі загроза ядерного тероризму: руйнування або підпалу однієї з двох атомних станцій, захоплених російськими військовими.

Кількість загиблих у цій війні по обидва боки йде вже на десятки тисяч. З українського боку гинуть мирні мешканці: жінки, діти, люди похилого віку. По всьому світу шириться різноманітна дезінформація, що президент України нібито втік із Києва або що українці нібито розробили біологічну та хімічну зброю. Вчора було зроблено провокацію на Рівненщині: кілька військових літаків піднялися з території Білорусі, здійснили політ над Україною, розвернулися і по дорозі назад скинули бомби на три білоруські села.

Ми молимося про якнайшвидше припинення боїв, провокацій, припинення знищення й залякування людей.

Наша місія продовжує висилати мікроавтобуси з гуманітарною допомогою на Київщину та привозити біженців із постраждалих передмість Києва. Сьогодні група наших братів знову у дорозі. Інша група братів служить у с. Крюківщина.

Брати та сестри в м. Рівне, а також в Заліссі невтомно працюють над життєзабезпеченням великого людського вулика.

Люди з різних церков, громадських організацій, рівняни привозять нам продукти та речі першої необхідності: бутильовану питну воду, їжу (борошно, крупи, ковбаси, консерви, цукор, масло, продукти швидкого приготування) одяг, постіль, матраци, ковдри, спідню білизну, памперси та предмети особистої гігієни, побутову хімію, медикаменти, зарядки та павербанки. Все це розподіляється як для використання на місці, так і для доставки в гарячі точки. Наші служителі також надають душепастирську допомогу людям, які перебувають у шоковому стані, благовістять, моляться разом із постраждалими, роздають Біблії та християнську літературу.

Чи варто робити це сьогодні, якщо завтра, можливо, станеться ядерна катастрофа і ніхто не вціліє? Так, це того варте, відповідаємо ми собі, тому що кожен дасть звіт перед Богом не за чужі вчинки, а за свої, і продовжуємо працювати заради нашого Господа та Його Євангелії.

На фото наші вимушені гості обідають на кухні місії. Ця білява «молода пара» у шлюбі вже 62 роки! Ніна із Києва, а Саша із Липецької обл. Познайомилися, коли разом із іншою молоддю відбудовували після війни м. Первомайськ Луганської обл.

Павлу Івановичу (на фото обличчям до вас), у квітні буде 90 років. Навесні 1941 року він закінчив 1-й клас ЗОШ №85 м. Києва, а через два тижні почалася Друга світова війна. Тоді вони з мамою поїхали до села біля Києва і там ховалися у льоху від німців…

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople