З перших днів цієї страшної війни в Україні ми кинули всі сили на допомогу людям, які опинилися в зонах бойових дій. Водії-добровольці (працівники місії та члени церков) щоденно виїжджають декількома мікроавтобусами, щоб завезти гуманітарну допомогу та забрати біженців з Київщини (з розбомблених Бучі, Гостомеля, Ірпеня), а також людей з Чернігівщини та Харківщини, які зуміли дістатися в Київську область. Там у співпраці з церквою села Крюковщина, трьома церквами Києва та християнським реабілітаційним центром у Фастові ми організували пункти збору людей.
Біженців доправляємо в центри допомоги постраждалим у наших приміщеннях в Рівному (70 місць) та на заміській базі «Залісся» (150 місць) і забезпечуємо харчуванням і місцем для ночівлі. Речі першої потреби, продукти, постіль, ліки тощо приносять мешканці Рівного, прибули автомобілі з допомогою більш західних регіонів України та з Європи, почала надходити матеріальна допомога з різних куточків світу, за що ми безмежно дякуємо Богові і всім небайдужим людям.
Але час минає, потік біженців збільшується, економічна ситуація погіршується, і все частіше ми зустрічаємо людей, які не мають за що купити їжу і ліки (як в м. Києві, так і в м. Рівне). Особливо проблеми матеріального забезпечення торкнулися літніх людей та немічних, які не мають фізичної можливості виїхати з Київщини. Доступ до товарів ще зберігається, але люди не мають коштів, щоб їх купити. У Рівному полиці магазинів теж поступово пустіють.
Наприклад, вчора до нас в церкву звернулась жінка з проханням про їжу. Коли наша молодь відвідала її з продуктовим пакетом, то виявила, що це не якась «випивоха», а інтелігентна людина з дітьми. Жінка втратила роботу ще перед війною, а тепер вони з’їли все, що в них було, і не мають за що жити далі… Тому стає актуальним питання допомоги людям або коштами на їжу, або продуктами харчування.
Ось повідомлення нашої співробітниці з Києва: «Ми закупили 10 продуктових наборів і допомогли родинам, які не мають що їсти і не можуть піти і купити собі. Деякі не мають здоров'я стояти годинами в чергах, щоб купити хліб, хтось втратив роботу, а хтось не встиг отримати зарплату. Ми заходили в ці сім'ї, дарували їм харчі та Новий Завіт, молились разом та підбадьорювали людей, запрошували приходити в церкву і молитись. Також ми заправили нашу машину і змогли евакуювати з села під Києвом, де стало небезпечно, одну сім'ю і одну сестру з нашої церкви. Щиро вдячні всім, хто допомагає нам фінансово. Покладаємо надію на Бога та віримо в перемогу!»
