Дякуємо, що ви не полишаєте нас у ваших серцях і молитвах! Хочемо розповісти вам історії людей, яких вдалося привезти в м.Рівне і про Божі відповіді на молитви.

Людмила, її дочка й дев’ятирічна онука Аріна приїхали з Чернігова. Обидві жінки – вдови, про них немає кому попіклуватися. Спочатку вони не хотіли тікати, бо думали, що скоро все закінчиться. Потім почули, що окупанти вбивають біженців, тому були дуже обережні. Але коли російські війська почали обстрілювати їхній район щодня з 16:00 і до ранку, стіни їхньої квартири на 5-му поверсі безперервно трусилися, а вони сиділи в холодному підвалі й дитина тремтіла і плакала, вони вирішили ризикнути. Тим більше, що дізналися про церкву, яка допомагає вивозити людей. Людмила не була віруючою, але саме віруючі люди допомогли цій сім'ї.

На фото м.Чернігів

Виїзд мав бути о 17:00. Це був останній шанс, на збори залишилось півгодини. Але о 16:00 розпочався обстріл і вони не могли вийти з підвалу. Думали, що це кінець, але знайома зателефонувала і сказала, що виїзд затримався і вони ще встигнуть. Людмила згадує, як проїжджали повз розстріляні автівки мирних мешканців, бачили посеред поля тіла вбитих і поранених людей, яким не вдалося втекти пішки...

Люди, які вивозили Людмилу та інших біженців з-під обстрілів реально ризикували своїм життям. Ми не знаємо їхніх імен, але напевно ці люди добре знали свого Спасителя й вірили в майбутнє воскресіння.

Ці дві вдови й дівчинка зараз у безпеці. Вони кажуть, що це чудо, що вони вибралися з Чернігова. Наш Бог робить чудеса через Своїх дітей і для тих, хто Його не знає. Він вірний Своєму слову і піклується про вдів і сиріт. Якщо Він визволив їх з такого жаху, значить в них є ще час звернутись до Нього. Слава Йому за це!

На фото Олена з сином Едуардом і Катерина, їхня сусідка. Вони приїхали в Рівне з села Бишів під Києвом. В селі залишились служити в теробороні чоловік і 22-річний син Олени. Війна почалась в її житті з дзвінка сина, який вчився в Харкові: «Мамо, ми спускаємось в підвал, по нашому місту стріляють». Син встиг виїхати додому і зустрітись зі своєю сім'єю. Коли лінія фронту наблизилася до їхнього села, вони вирішили виїхати.

У Заліссі зараз перебувають біженці з Харкова, Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Києва ... Бог дав сонячну погоду й усі охочі долучилися до впорядкування території після зими. На вечірніх зустрічах християни діляться своїми свідченнями про навернення та життя з Богом.

Сьогодні Господь потішив нас доброю новиною, відповівши на молитви про стражденних мешканців Маріуполя. Маленьким, але яскравим промінчиком надії стало повідомлення про евакуацію частини людей у Запоріжжя. Російська армія завдала Маріуполю значної шкоди. Один брат повідомив, що все місто в руїнах, навколо церкви знищені декілька кварталів, але будівля церкви, де ховалася купа людей, стоїть. Дякуємо за це Богові! Молімося про тих, хто ще залишається в Маріуполі, і про безпеку в дорозі для тих, кому вдається виїхати з міста!

м. Маріуполь відео

м. Охтирка відео

Помоліться також, будь ласка, щоб Бог дав Свою милість і захистив небо України від сотень ракет, які щодня летять на наші міста і села з Білорусі, Росії та з акваторії Чорного моря! Ми, ваші українські брати та сестри, щодня та щоночі перебуваємо в стані повітряної тривоги, а деякі з нас ледве виживають під блокадою та важкими обстрілами.

Ми благаємо Господа про захист і мир!

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople