Дякуємо за участь у нашому житті та служінні, за молитви, пожертви та підтримку, для нас це надзвичайно цінно!
Потреба безперервно зростає. Страждань, болю, жахів дедалі більше. Руйнування неймовірні. Насильство та жорстокість нечувані. Кров ллється рікою. Гине безліч мирних жителів, зокрема, діти.
Поки що ніщо не віщує швидкого припинення війни. Але віра в Незмінного та Суверенного заспокоює серце та підперізує розум! Господь панує! Він — єдина Надія для світу!
З Його ласки ми продовжуємо звершувати працю любові, допомагаючи стражденним людям, які перебувають у відчаї та безвиході.
Нашим братам вдалося здійснити першу поїздку до Запоріжжя, звідки змогли вивезти 16 людей, які дивом вирвалися з підвалів Маріуполя. Більшість із них – християни. Співробітник нашої місії, маріупольський пастор Станіслав Колпаков, послужив цим братам і сестрам як водій, а наші друзі в Чернівцях прийняли постраждалих, зігріваючи їх Христовою любов'ю.
З 19 березня наші співробітники беруть участь в евакуації людей із Чернігова. У місті немає ні світла, ні води, ні тепла, ні мобільного зв'язку. Люди живуть у підвалах. Щоночі місто бомбардують російські війська.
У величезну чергу на евакуацію в пунктах збору в Чернігові люди вишиковуються з шостої ранку. Місць у машинах для всіх не вистачає. Дуже важко робити моральний вибір, кого взяти насамперед, а кого залишити...
Дорогою наші водії зустріли десятки людей, які наважилися втікати з міста пішки через поля. Що чекає їх у дорозі, важко уявити.
Один із братів розповідає: «Про дороги, якими довелося долати відстань у 250 км від Києва до Чернігова, нема що говорити. Проїхати можна лише на позашляховику чи танку, дуже великий ризик пробити колеса, зламати двигун чи перекинутися. Мчали колією, прокладеною іншими автомобілями через поля. Якби пішов дощ, то загрузли б безнадійно. Двічі міняли пробиті колеса, що дуже небезпечно, тому що доводиться зупинятися в зоні, яка прострілюється з усіх боків.
Але я всім своїм пасажирам розповідаю, що за них молиться дуже, дуже багато людей, і тому наші поїздки проходять під Божою охороною. Щиро дякую всім за вірність у молитві».
У деяких людей виникають серйозні питання, пов'язані з вірою в Бога, інтерес до Його Слова. Беремо обіцянку з евакуйованих, що вони найближчого тижня обов'язково прочитають Євангеліє від Івана, обмінюємося контактами та продовжуємо молитися за цих людей.
Кілька днів тому до нас приїхав молодий фельдшер зі США служити пораненим. Інший брат звідти ж купив тут мікроавтобус і вже готовий вирушити до Чернігова, щоб доставити продукти, а назад – людей. Дякуємо Господу за Церкву Його, яка любить не словом і язиком, а ділом і правдою.
Залишайтеся з нами, любі друзі, у молитві та всілякій підтримці. Моліться за нас, щоб нам бути самовідданими та сміливими, служити з любов'ю і зі Словом на вустах. Нехай буде слава Спасителю!
