Завантажити новини в PDF!

П’ять місяців триває виснажлива, жорстока й кровопролитна війна, заради підкорення України й насильницького приєднання незалежної держави до складу російської імперії. Однак служіння християнської місії «Надія — людям» не зупинилося.
І це милість Божа!
Читайте, будь ласка, наші новини з м. Рівне (Україна), а також з місіонерських точок.

Служіння евакуації остаточно сформувалося в нас на кінець березня, і зараз ми змогли підбити деякі підсумки станом на кінець травня 2022 року. В перші місяці війни 35 наших евакуаційних автомобілів разом проїхали 208239 км, що приблизно дорівнює 5 обертам навколо Землі по лінії екватора. Україна є найбільшою країною в Європі, а її територія простягається із заходу на схід на понад тисячу кілометрів. Тому дальні поїздки за біженцями із зони бойових дій — це щоразу чималий шмат дороги. На поїздки витратили 27260 л автомобільного палива (близько 7000 галонів). Це і багато іншого – диво Боже та спільна заслуга християн з усього світу, які підтримали нас своїми пожертвуваннями.

В евакуації брали участь мікроавтобуси на 8-12 місць, а також декілька великих пасажирських автобусів на 70 місць. В гарячі точки робили багато ходок меншою технікою, а потім по більш спокійних територіях доправляли людей великим транспортом. Завдяки служінню евакуації з Божою допомогою вдалося послужити (привезти й тимчасово поселити, нагодувати в м. Рівне) 9276 людям. Як це можливо? Адже на нашій заміській базі в Заліссі ми можемо одночасно розмістити тільки 150 осіб, а в місії в м. Рівне ще менше, максимум 70. Це пояснюється тим, що після виходу з шокового стану, отримання соціальної, моральної, духовної допомоги упродовж від декількох днів до декількох тижнів біженці їхали далі в Європу, знаходили собі житло й роботу, дехто повертався на деокуповані території, а на їхнє місце приїжджали нові біженці. 92 людини й досі залишаються в Заліссі, тому що їхні домівки зруйновані або знаходяться під окупацією. Окрім того, чимало людей було вивезено із небезпечних районів в м. Кам'янське, де їм надавали допомогу. Багато з них захотіли залишитися на довший час, а також кількасот людей наші водії-добровольці доставили на евакуаційний потяг, оскільки в зоні бойових дій люди не могли доїхати на працюючий вокзал самотужки або громадським транспортом.

Ми вдячні Богу за те, що Він спонукав серця 35 водіїв-добровольців залишити свої сім’ї й брати участь в служінні евакуації. Дехто із них постійно бере участь в поїздках від початку війни. Виїзди евакуаційних колон упродовж перших трьох місяців війни відбувалися фактично щодня. Дехто із водіїв мають законне право як багатодітні батьки забрати свої сім’ї й перечекати війну за кордоном, але вони не зробили цього, натомість відправилися в більш небезпечні регіони, щоб допомагати іншим. Декого з наших водіїв призвали на військову службу, попри це упродовж терміну проходження медичного огляду та інших підготовчих етапів вони продовжували брати участь в поїздках. Дехто приїхав з-за кордону, щоб безкорисливо допомагати українському народу в цей скрутний час.

Ми пишаємося нашими братами, ми вдячні Богу, який їх оберігає і всі ми дуже хочемо, щоб потреба рятувати людей якнайшвидше відпала. Молимося про завершення війни.

Майже 20 років поспіль щовесни на території християнської місії «Надія — людям» розпочинався новий футбольний сезон у юних гравців ХФК «Надія». Так було до війни... Цьогоріч тренери Олександр Гончар, Том Мерчант та їхні молоді помічники включилися в служіння евакуації. Наражаючись на смертельну небезпеку, вивозили з-під обстрілів людей, доправляли гуманітарну допомогу в постраждалі райони.

Частина дітей клубу разом із батьками виїхала за кордон, але чимало хлопців з нетерпінням очікували продовження тренувань. І вони розпочалися. Приходять нові гравці, серед них діти вже дорослих ексфутболістів «Надії».

У червні Господь благословив проведення спортивного табору на тему «Війна і мир» в одному з мальовничих куточків Рівненщини. Говорили про війну фізичну і війну духовну. Було двадцять дітей і семеро дорослих.

Щиро дякуємо всім, хто вболіває, молиться й підтримує спортивне служіння місії!

Доки триває війна, продовжується наше служіння біженцям і всім, хто потребує допомоги. Головний тренер християнської флорбольної команди SKY разом із братами з помісних церков також їздить у гарячі точки, щоб евакуювати людей, рятувати їхнє фізичне життя і розповідати Добру Новину, як можна отримати вічне життя в Ісусі Христі. Його помічники у флорбольному служінні трудяться в місії як добровольці: допомагають в координації поїздок, завантаженні гуманітарної допомоги, прийманні та розселенні біженців тощо.

Вимушені переселенці потребують уваги й допомоги, але не меншої уваги потребують діти та підлітки, в яких ми вже роками вкладалися через флорбольне служіння. В Рівному відносно спокійна ситуація, тому, порадившись з батьками своїх вихованців, ми відновили тренування. Ми молимося за Україну на тренуваннях, читаємо Боже Слово, і Бог вчить, як реагувати на всі ці події та де знаходити спокій і мир в усіх обставинах життя, — він можливий тільки в Ісусі Христі.

Вперше від початку війни організували виїзд на товариську зустріч у Луцьк. Це було важливо, аби надихнути команду й змотивувати далі займатися.

На тлі морального занепаду сучасного світу й відступлення людей від Божих цінностей дедалі більшого значення набуває християнська освіта для дітей та молоді. В нашому приміщенні за адресою вул. С. Крушельницької, 71, планує оселитися християнська школа «Світогляд». 1-го вересня цього року вона має намір відчинити двері для учнів 1-5 класів з перспективою створення повної середньої і старшої ланки навчання й нових наборів у перший клас. Просимо молитися про цей спільний проєкт з церквою «Благодать» міста Рівне, про ремонт та відповідну реконструкцію приміщень, які будемо облаштовувати під потреби дитячого освітнього закладу, адже роботи ще чимало.

У червні на безпечному березі моря наші співробітники провели християнський євангелізаційний табір для сімей, де є діти з обмеженими можливостями. Загалом у таборі було шість таких сімей.

Протягом п'яти днів вони двічі на день збиратися разом для вивчення Слова Божого. Наше серце раділо, бачачи, як учасники табору, дорослі та дітки, уважно слухають та ставлять запитання.

У дітей було рукоділля та різні активності. Ну і звичайно всі разом ходили на море та на лікувальні грязі. В останній день табору було багаття, всі довго спілкувалися, співали, ділилися історіями з життя.

Вдячні всім і кожному за молитви та підтримку. Слава Богові за таку нагоду!

Брат Мані з сім'єю зараз перебуває в Німеччині, де служить людям у таборі біженців. Через засоби зв'язку він продовжує проповідувати та займатися учнівством із віруючими персами в різних країнах, веде християнську передачу на іранському ютуб-телебаченні, готує до видання переклад на фарсі книги Джеррі Бріджеса «Євангеліє для справжнього життя».

Брат Мані дякує Богові за порятунок сім'ї його учнів, віруючих, чоловіка та дружину, їхню дочку і сестру дружини, які втікали від Талібану з Афганістану в Пакистан. Вони оселилися в родичів і зараз моляться про Божу волю, що їм робити далі. 

Моліться, будь ласка, і за брата С., який служив іранцям у Вірменії. Через  численні погрози іранська церква була змушена припинити збиратися, а брат С. з дружиною й маленькою дитиною виїхав з міста й шукає можливості покинути країну. Моліться, будь ласка, про Божий захист для їхньої сім’ї та церкви!

Наші працівники у Вірменії служать єзидським, ассирійським та вірменським сім'ям, багато з яких проживають у непростих умовах. Особливо в сільській гірській місцевості та в бідних районах, які так і не оговталися після землетрусу 1988 року через важку економічну ситуацію в країні. Додала скорботи війна 2021 року та вимушене переселення людей з Нагорного Карабаху.

Наші вірменські брати й сестри мають великі плани на літо! Будь ласка, помоліться разом з нами про їхнє втілення!

Так брат Каро Степанян має намір піднятися в гори до курдів-єзидів, які там випасають худобу аж до жовтня, щоб тих, хто знає Бога, підбадьорити в їхній вірі, а з тими, хто не знає Бога, поділитися Євангелією. Окрім того, брат Каро планує два одноденні виїзди разом зі своїми підопічними з біблійних груп для зміцнення стосунків, а також три виїзди з метою хрещення.

Брат Араїк Степанян планує провести денні дитячі табори у двох селах, де веде біблійні групи серед єзидів та вірмен. Він також відвідує солдатів, які були поранені на війні й залишилися каліками. Триденні дитячі майданчики розраховані на діток з усіх цих сімей.

В іншому районі країни трудиться брат Д. Разом з дружиною вони планують провести християнський денний майданчик для діток з єзидських сімей з села Ш. та сусідніх поселень для 80 осіб. Крім того, він служить вірменам у бідному районі міста Ванадзор. Слава Господу, що Д., колишній поганин, тепер благовістить Воскреслого Христа не лише своєму народу, але й вірменам! 

Наш уйгурський служитель дякує Богові за благословення і забезпечення усім необхідним його сім'ї. Вони трудяться разом із місцевою туркменською церквою в діаспорі. Щоп'ятниці вивчають з братами короткий курс про те, як самостійно досліджувати й тлумачити Біблію, правильно застосовувати, а потім благовістити. Це хороший курс, який він викладав в інших країнах Азії. Брати були надзвичайно раді, тому що почали виконувати практичні завдання й ділитися тим, що Бог їм відкрив у Своєму Слові, зі своїми рідними. В одного брата вже утворилася група з вивчення Писання із близьких йому людей.

Наш співробітник має можливість чотири рази на тиждень їздити в місцевість, де проживають понад 15 000 уйгурів. Брат розповідає, що вони дуже відкриті для спілкування. Він переказує їм біблійні притчі й радіє, бо відчуває, що Бог тут діє.

Індивідуально працює з одним молодим уйгуром, який покаявся, але має сильний страх, що його рідні довідаються про те, що він спілкується з християнами. Він був дуже здивований, що наш служитель є християнином, хоча родом з мусульманської країни в Середній Азії.

Уклали: Тетяна Артерчук, Надія Доля, Ірина Соляник

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople