Ми вдячні Богові за Його милосердя, яке Він виявляє через Своїх дітей з усього світу, щоб подбати про насущні потреби нужденних людей в Україні!

У травні зросла потреба вивозити людей з постраждалих регіонів навколо Краматорська, а також продовжуємо забирати тих, кому самотужки вдалося врятуватися з окупованих територій на півдні й дістатися Запоріжжя.

Було здійснено поїздку в м. Кривий Ріг з метою доставки гуманітарного вантажу. Потім водії доїхали до м. Дніпро, звідки забрали постраждалих людей з м. Попасна, якого фактично вже не існує. Так склалося, що один мікроавтобус посадили людей віком 75-85 років. Більш ніж десятигодинна подорож літнім людям далася нелегко. У всіх слабке здоров’я. Поміж ними була навіть одна людина, котра потребувала спеціального туалету. Як же важко їм кудись переїжджати! На Донетчині ще залишилося чимало місцевих, які нікуди не хочуть їхати і ладні терпіти все на світі. Через гарячі бойові дії цивільним волонтерам уже немає доступу в ці місця, хіба що українські військові можуть вивезти їх бронетехнікою. Моліться про немічних людей, які потребують сторонньої допомоги навіть у буденних речах і яких війна вирвала зі звичного середовища. На жаль, майже всі старенькі, які були евакуйовані того разу, – невіруючі.  

Молодим і тим, у кого є рідня на заході України, трохи легше наважитися на переїзд. Наприклад, сім'я з-під Чонгару, що на межі з Кримом: Микола родом з Яворівського р-ну Львівщини одружився з Людою з Херсонщини. Там жили, побудували дім. Мають чотирьох синів віком від 4 до 12 років. Люда на 7-му місяці вагітності. Чекають двійняток: хлопчика і дівчинку. Вони дивом вибрались до Запоріжжя. Потрібно було по 3500 грн заплатити за кожне місце в авто з Мелітополя до Запоріжжя. Це понад $100 за людину або ледь не половина місячного заробітку простого українця. Дорогою вони бачили два мікроавтобуси, розстріляні й повністю спалені російськими військовими, всередині тих автівок так і залишилися тіла людей, які з тимчасово окупованої Херсонщини хотіли виїхати на українську територію.

Спочатку доправляємо постраждалих в м. Кам'янське, де їх годують і надають нічліг та необхідну гуманітарну допомогу, а також спілкуються з ними і розповідають Євангелію. Відтак хтось вирішує рухатися в м. Рівне, дехто має намір виїхати за кордон, а інші пробують осісти в Кам’янському та на Дніпропетровщині.

Історія кожної людини і сім'ї унікальна, їхні свідчення вражають. Вони готові слухати про Бога, хочуть читати Боже Слово, ставлять багато запитань.

Ми безмежно вдячні Богові за кожну пожертву, завдяки якій можемо покривати видатки на автомобільне паливо, щоб рятувати життя всіх цих потерпілих, адже економічна ситуація в Україні погіршується. Окрім того, у травні утворився дефіцит палива по всій країні, а особливо на сході та на півдні, тому на заправках великі черги, ростуть ціни, ми беремо в поїздки додаткові каністри з паливом, щоб забезпечити зворотний шлях наших евакуаційних автомобілів зі сходу на захід країни. Це важливо, адже наші пасажири в колосальному стресі, перелякані жахами війни, багато з них виснажені не тільки морально, а й фізично, тому ми намагаємося забезпечити їм у довгій дорозі хоча б мінімальний комфорт.

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople