У Заліссі створюють дім для переселенців

У Заліссі створюють дім для переселенців

З початком повномасштабної війни в Україні наша заміська база «Залісся», яка була місцем проведення дитячих християнських таборів, стала прихистком для понад 1500 людей, змушених залишити свої домівки. Сьогодні тут постійно проживають 60 вимушених переселенців — серед них літні люди, мами з дітьми та ті, чий дім повністю зруйнований війною. Завдяки пожертвуванням благодійників працівники бази не лише забезпечують її мешканців харчуванням та житлом, а й намагаються подарувати відчуття спільноти й надію через молитовні зібрання та вивчення Біблії.

Поліна К. (м. Добропілля Донецької обл.)

‌

Поліна, 17-річна студентка з Черкас, згадує початок війни у 2022 році, коли їй було лише 14. Після декількох місяців життя під обстрілами її родина евакуювалася з Добропілля. Мати й бабуся залишилися вдома, а Поліна з сестрою та іншими дітьми подолала непросту евакуацію потягами через Львів. Завдяки волонтерам знайшла притулок у селі Залісся. Тут закінчила школу та здобула нові навички. Наразі навчається на психолога, тому що хоче допомагати розгубленим і зневіреним людям, яких побачила під час евакуації. Поліна часто відвідує Залісся й мріє про возз'єднання з родиною, після трьох років розлуки.

Надія Б. (м. Краматорськ Донецької обл.)

‌

69-річна пенсіонерка Надія Григорівна, колишній музичний керівник дитсадка з Краматорська, втратила чоловіка ще до війни 2014 року. Після кривавого російського теракту на залізничному вокзалі у 2022 році, коли ракета вбила жінок і дітей, що саме тікали з міста, вона вирішила евакуюватися. Завдяки волонтерам потрапила на базу в Залісся, де живе з травня того ж року. Надія особливо вдячна за можливість чути Слово Боже та брати участь у церковному житті. Вона активно допомагає на базі, прибирає територію, доглядає квіти й намагається підтримувати дух інших переселенців.

Тетяна Ж. (м. Гірник Донецької обл.)

‌

Тетяна Василівна, пенсіонерка з Гірника, втратила двох синів — один загинув до війни, другий у 2015 під час бойових дій. У липні 2024 року, перебуваючи в таборі для вдів військових у Карпатах, у якому допомагали також і співробітники нашої місії, вона дізналася про базу в Заліссі. У серпні, коли на її будинок скинули авіабомбу, Тетяна втекла на Рівненщину. Нещодавно Тетяна пройшла обстеження, і в неї виявили злоякісну пухлину. Наразі жінка почуває себе не дуже добре, у неї низький гемоглобін, вона регулярно їздить в лікарню на хімієтерапію. Тетяна вдячна всім, хто допоміг їй евакуюватися та підтримує у боротьбі з хворобою.

Дмитро О. (м. Маріуполь Донецької обл.)

‌

Дмитро, уродженець Маріуполя, в дитинстві переніс вірусне захворювання, яке спричинило порушення нервової системи. Після втрати матері, в 16 років, його хвороба загострилася. Однак він навчився працювати з деревом, склом, освоїв роботу на комп'ютері. Під час війни його сестру з племінником примусово вивезли до Росії, а сам Дмитро змушений був тікати з окупованого міста взимку, пішки. Переживши перехід через мінні поля й фільтраційні пункти, дістався безпечного місця завдяки волонтерам. Через стрес втратив здатність говорити, але поступово відновлюється, залюбки допомагає по господарству на базі.