Мене звуть Євгенія Приземна, мені 37 років. Я евакуювалася наприкінці лютого з мамою Ніною, донькою Діаною (11 років) і папужкою Кешою. Ми виїхали з міста Селидове Донецької області. З жовтня минулого року наше місто почали сильно бомбардувати, було дуже страшно. Ми не спали ночами, бо здебільшого бомбили вночі. Дитина сиділа вдома, на вулицю майже не виходила, бо було небезпечно.
Ми дуже вдячні, що потрапили до Залісся, ми вже місяць тут. Нам дали все необхідне, доньці тут добре, виходить на вулицю гуляти, не чує постійних обстрілів. Відчуваємо себе у безпеці. Тут гарне харчування, дуже добрі та чуйні люди. Мені подобається, що тут вивчають Біблію. Дуже переживаємо за своє місто і за свій будинок, сподіваємося, що його не розбомблять і нам буде кудись повернутися.
