В свої 62 роки тікала від війни з м. Каховка Херсонської області 23 грудня 2022 року, коли снаряд влучив і розірвався дуже близько біля їхньої домівки. Катерина з дочкою, зятем і онучкою відразу виїхали з рідного міста. Першим пунктом призначення став дім друга її зятя на Івано-Франківщині. Зять і дочка є євангельськими віруючими, і тому вирушили теж до друзів по церкві. Там вони пробули два дні, потім їм порадили перетинати кордон, і вони виїхали на територію Польщі. Їхали своєю автівкою до знайомих. Їх зустріли дуже хороші привітні люди, теж євангельські віруючі. В Польщі вони зупинилися на декілька днів для того, щоб оговтатися, прийти в себе і прийняти рішення, куди далі рухатися і як правильно бути. Згодом прийняли рішення перетинати кордон з Німеччиною. Люди з церковної общини в Німеччині виїхали під кордон, щоб їх зустріти, тому свою автівку вони лишили в Польщі.
В Німеччині вони прожили рік. Катерина дуже тепло відгукується про євангельських віруючих, які допомагали їй виїжджати тоді, на початку війни і в Польщі, і в Німеччині, де їх весь рік дуже добре приймали, завжди готові прийти на допомогу. Катерина дуже хорошої думки про таких людей, які називають себе євангельськими віруючими.
Дочка й зять – люди молоді легко пристосовуються до умов і легко входять в чужу культуру і шукають себе, то вирішили, що вони будуть їхати далі в Норвегію. Але Катерина сказала, що Норвегія – це північна, холодна країна, що з її здоров’ям вона не зможе там довго знаходитися, тому вона вирішила сама повертатися в Україну.
Оскільки інші її родичі також опинилися на Здолбунівщині в селі П'ятигорах, вона приїхала до них. Тут у неї був дорослий онук зі своєю дружиною з маленькою донькою і тещею. Вони родом з Херсонщини і надумали повертатися додому на звільнену частину Херсонської області, тому що за державною програмою людям почали надавати модульні будиночки для постійного проживання.
Оскільки в маленькому модульному будиночку місця для Катерини не знайшлося, помісна церква з м.Здолбунів привезла Катерину до нас в Залісся, щоб вона могла тут залишитися до тих пір, поки її рідне місто Каховка буде звільнене від російської окупації.
Катерина дуже задоволена тим, що тут тихо, ліс, спокійно. Їй подобаються умови, дуже вдячна людям, які її приймають, які допомагають фінансувати. Вона дуже приємна, привітна людина – поводиться скромно й невибагливо.
