В Заліссі живуть 70-річна Софія Сохіна та її неповносправний син Микола 55 років. Вони приїхали до нас із села в Миколаївській області. Правду кажучи, спочатку з ними було непросто спілкуватися непідготованим співробітникам і волонтерам у Заліссі. Чоловік має першу групу інвалідності й потребує супроводу, оскільки недобропорядні люди можуть легко скористатися його довірливістю. Одного разу таке вже сталося, коли якісь люди намовили його поїхати в Київ, щоб заробити гроші, а потім Микола тривалий час бомжував, аж доки його не знайшли й не забрали додому. Літня пані Софія теж потребує уважного, особливого підходу. Ці люди втратили всі свої документи, тому що після обстрілів у них згорів дім.
Софія й Микола вчаться бачити Божу руку в різноманітних ситуаціях. То по молитві віруючих в паспортному столі з'являється світло, то влада йде назустріч і допомагає з відновленням документів. Наш працівник Микола Нікітін возив їх у місто, щоб допомогти з оформленням. Софія мало обізнана в юридичних питання, сама вона виховувалася в інтернаті без батьків.
У Заліссі мати й син почали щоранку приходити на молитовні зібрання. Ми бачимо, як Божа істина поступово впливає на їхнє світосприйняття. Микола з радістю перебуває в товаристві християн, де з нього ніхто не кепкує й не намагається обдурити чи образити. Він помітно розквітнув, почав більш охайно одягатися, у нього з’явилося бажання пристойно виглядати, тому що перед приїздом він не надавав цьому жодного значення. Микола багато працює в Заліссі фізично, він відчув відповідальність за довірену йому роботу. Переживає за маму, тому що в неї хворі ноги й вона дуже повільно ходить.
