У серпні співробітники місії «Надія – людям» здійснили дванадцять евакуаційних поїздок. Дві з них – до лінії фронту з гуманітарною допомогою для військових. Це був новий досвід. Раніше всі поїздки були евакуаційними і хоча й мали певний рівень небезпеки, адже доводилося вивозити людей з місць, які піддавались обстрілам (Слов'янськ, Бахмут, Соледар тощо), але загалом трудність полягала в дальності дороги. Водії мали проїхати більш як тисячу кілометрів в один бік, а на наступний день повертатись і розвозити біженців до пунктів їхнього тимчасового перебування.

Від військовослужбовців та через капеланів ми дізналися, що у деяких підрозділах через бойові дії не завжди вистачає харчів, є потреба в медикаментах і спорядженні. Тому було зібрано провізію, смачні домашні вареники, медичні препарати й інші речі, які ми змогли доправити безпосередньо на лінію фронту. Навіть більше, одна з церков м. Рівне зібрала кошти й придбала автівку для ЗСУ, яку ми теж змогли завантажити провіантом і перегнали в Донецьку область, де передали нашим захисникам.

На передовій дуже непросто, не у всіх витримують нерви, щоб перебувати під безперервними канонадами навіть декілька годин. У військових, які бачили чимало смертей і поранень, виробилося особливе ставлення до життя, адже кожен день може стати останнім, усе, що в тебе є, може зруйнуватися в одну мить. Воїни були щиро раді зустрічі з цивільними людьми, які приїхали спеціально провідати й підбадьорити їх! Вони дякували й говорили, що без допомоги волонтерів не мали б такої підтримки, якою користуються ось уже 7-й місяць війни. Є в них на серці й питання про Бога, віру, вічне життя. Під час поїздок наші брати мали нагоду коротко поспілкуватися з деякими братами в Христі, які служать на фронті.

Для нас велика честь бути залученими до служіння допомоги армії. Кожна молитва, гривня, хвилина й зусилля, витрачені на справу захисту країни від ворожої агресії, обов’язково принесуть свій плід і наблизять день перемоги. Всім, хто молиться, жертвує і вкладається будь-яким чином, висловлюємо велику вдячність.

В одну з поїздок наші співробітники змогли послужити проповіддю на недільному богослужінні в невеликій церкві в селі на півдні України. Хоча цю місцевість регулярно обстрілює ворожа артилерія, в дім молитви сходяться до сотні односельців і мешканців сусідніх сіл, в яких церкви закрилися через виїзд пасторів та служителів. Люди приходять не тільки щоб отримати гуманітарну допомогу, їхні душі спрагнені й потребують Хліба Життя.

На зворотному шляху наші брати-водії щоразу брали з собою біженців з окупованих територій, які самотужки дісталися в Запоріжжя. Дорогою зав’язувалися цікаві бесіди й дискусії, звучала Добра Звістка про Ісуса Христа. На прощання подарували своїм пасажирам Нові Завіти й переконливо просили прочитати Євангелію від Івана. Зазвичай люди реагують позитивно й з радістю беруть Слово Боже. Дехто навіть згодом телефонує і розповідає, як складається далі їхнє життя.

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople