20 лютого співробітник нашої місії Аркадій Сльоза разом із пастором рівненської церкви "Благодать" Олександром Муляром і братом Володимиром Муляром вирушили в Туреччину, щоб послужити людям, які постраждали від землетрусу. Там трудиться наш місіонер, який уже їздив в зону лиха, а тепер брати хотіли всі разом знову відвідати ті місця, щоб завезти гуманітарну допомогу, морально підтримати людей там своєю присутністю і за можливості поділитися Доброю Новиною.

За два дні рівненські брати щасливо дісталися Стамбула, зустрілися з місцевими братами, а вранці 23 лютого розширеною командою прибули в м. Антак'я — столицю турецької провінції Хатай, де стався землетрус. Проїжджаючи містом, бачили сотні зруйнованих будівель, тисячі зруйнованих життів. Тільки Господь може дати цим людям "будучність і надію".

Познайомилися з жінкою на ім'я Маріам. Вона християнка, родом з Азербайджану, залишилася вдовою з трьома донечками (6, 12 і 16 років). Її чоловік Айхан загинув у їхній квартирі на 3-му поверсі. Його найкращий друг, про якого він раніше говорив дружині, що у випадку чогось «він потурбується про тебе і про дівчаток», теж загинув у своїй квартирі на 13-му поверсі. У обох був бізнес — магазини на 1-му поверсі. Все пропало! З усього будинку вдалося врятувати лише трьох людей... Все майно втрачене. Зараз про них турбується церква. Наші брати теж мали можливість трішки допомогти цій сім'ї.

Люди тут живуть на вулицях у наметах, бо навіть у тих будинках, які вціліли, залишатися небезпечно. Наші брати теж ночували в наметах, оскільки неодноразово відчували підземні поштовхи, — і це справді страшно!

Для допомоги постраждалим сформувалася інтернаціональна християнська волонтерська команда з представників Туреччини, Туркменістану, Узбекистану, Киргизстану, Лівану, Ізраїлю, Швейцарії, Німеччини, Канади, США, Сальвадору, України.

В селі Б., де зупинилася наша команда, волонтери годували по 800-1000 людей. Допомогли їм з підключенням газових пальників, пакували продуктові пакети і потім розвозили їх у навколишні села.

Брат з місцевої турецької церкви уважно спілкувався з людьми, дізнавався про їхні потреби, а тоді ухвалював рішення про надання їм допомоги.

Разом відвідали деяких знайомих, яким турецькі християни раніше вже кілька разів свідчили про Христа. Там наші брати мали перший досвід спілкування, а потім спільної молитви української команди з турками в їхньому лимонному саду. Говорили про сімейні цінності, про марність гонитви за земним багатством, про те, що Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.

В селі О., де живуть у наметах узбеки, які переїхали в Туреччину з Афганістану, через антисанітарію діти почали хворіти. Допомогли прибрати й обробити хлоркою територію, встановили і наповнили водою спеціально придбаний бак, купили й під'єднали пральну машину.‌

Через місцевих братів команді вдалося налагодити дружні стосунки з кількома сім’ями турків, узбеків, арабів, афганців і сирійців. Це був благословенний Богом час доторкнутися до сердець постраждалих людей, молитися з ними і за них, послужити їм тими дарами, яких вони потребували, і зав’язати хороші стосунки як підґрунтя для майбутніх зустрічей.

3 березня брати щасливо повернулися додому в Україну.

Знайдіть нас у соціальних мережах: hopetopeople