Ми хочемо поділитися з вами свідченням про навернення юнака із Запорізької області, який разом зі своєю великою сім'єю майже весь час з початку війни проживав у нас у "Заліссі".
У віці 6 та 5 років Валентин разом із сестрою Настею потрапили до християнської прийомної сім'ї з дитячого будинку.
Зараз Валентин вступив на перший курс Київського університету культури та мистецтв, вчиться на фотографа. А його сестра Настя – учениця 11 класу школи і в майбутньому хоче стати учителем молодших класів. Цього року Валентин покаявся та прийняв водне хрещення у нашій церкві в м.Рівні.
Ось його свідчення:
«Нещодавно мені виповнилося 19. Бог увійшов у моє серце і став моїм Батьком. З ласки Божої я з шести років живу в християнській прийомній сім'ї і з шести років знаю, що Бог є. У шістнадцять років я приїжджав на новорічну християнську молодіжну конференцію «Перезавантаження серця», що проводилася у "Заліссі". В одній проповіді я почув фразу «від берега до берега пливе моя колода» про спосіб життя людини, яка не напружуючись пливе за течією і ці слова чомусь ніяк не йшли з моєї голови. Пізніше, я розмовляв з татом, і він сказав мені, що я і є ця сама колода, яка пливе без жодної мети. І він намагався мені донести, що Бог може з цієї колоди зробити щось цінне. Ще два роки я жив з думкою, що мене все влаштовує, мені подобається бути такою «колодою». Мене взагалі ніщо не турбувало.
Потім почалася війна, наше село потрапило під окупацію, і ми переїхали в Рівненську область у Залісся. І того літа там завжди були тричі на день служіння з розбору Біблії. І мені чомусь вони так подобалися. Я на всі три ходив. Не знаю чому. Адже раніше я ходив, бо батьки змушували мене ходити, а зараз тому, що сам хочу. Потім я ходив на біблійну групу. І одного разу брат Павло розповідав про обраних. «Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив». (Рим.8:29,30)І
І мені спало на думку, якщо я з шести років у церкві, з шести років знаю про Бога, значить я – обраний. Чому я нічого з цим не роблю? З цією думкою я ліг спати і прокинувся вже без неї. Бог давав мені багато різних думок про те, що мені заважає покаятися? Адже я все знаю і розумію, що мені потрібно зробити, проте мене і так все влаштовує. Я живу, ходжу до церкви, у мене з'явилися нові чудові віруючі друзі, у мене все чудово! Але потім я потрапив до молодіжного християнського спортивного табору, під час якого я зрозумів, що все життя я йшов проти Бога, ні в якому разі не з Ним разом. Знаючи, як Бог вчить чинити, я відвертався від Нього і робив те, що хотів. Це стало поворотною точкою, і я покаявся. У ніч, коли я покаявся, мені не спалося зовсім. Я дякував Богові за те, що Він дав мені про це дізнатися, просив, щоб Він не загасив цей вогонь, який Він запалив у мені, і щоб Він став для мене назавжди моїм Батьком».
