Життя Євдокії Іванівни Жаркової було тісно пов'язане з армією, тому що її чоловік і син – військові льотчики. Чоловік помер 11 років тому, а син перебуває за кордоном. Євдокія все життя жила й працювала у військових частинах: 8 років в Оренбурзі, потім 5 років у Німеччині, а вже тоді потрапила в Україну, де прожила 35 років. Зараз їй 66.
Війна застала Євдокію Іванівну в Харкові. 13 діб жінка пробула під обстрілами в підвалі. Поряд були віруючі сусіди — подружня пара старшого віку. Разом долали страх від вибухів, разом молилися і розв'язували різні побутові проблеми. Коли Євдокія Іванівна дізналася, що сусіди вирішили виїжджати з міста, то почала просити взяти її з собою. До сина вона не мала можливості переїхати, тому що він винаймає однокімнатну квартиру з дружиною й двома дітьми. Одна з дочок сусідів живе в Рівному і через ці стосунки в березні 2022 Євдокія Іванівна опинилася в Заліссі.
На християнській заміській базі їй все подобається. Вона каже, що наш брат і працівник місії Микола, який в Заліссі проводить молитовні зустрічі для біженців, замінив їй сина. А її сусіди дуже підтримали її, бо страх не давав нормально жити в Харкові під бомбами.
Євдокія бачить Божу підтримку, молиться Йому і вважає, що віра допомогла їй пережити втрату мами і чоловіка. Без Бога й молитви Євдокія Іванівна не уявляє тепер свого життя. Потреба є тільки в тому, щоб повернутися в рідну домівку, але поки йде війна - це дуже страшно. Оселя, слава Богу, поки не зруйнована, але тривають часті обстріли їхнього району. Євдокія щиро вдячна за все, що має, особливо за спілкування, що є люди які підтримують, моляться і співчувають в біді. Дякує за підтримку!
