Християнський євангелізаційний табір «Жива віра», який співробітники відділу християнської етики ХМ «Надія — людям» проводили з 21 по 27 липня 2024 року на базі Благодійного фонду «Віфанія» в с. Поляна Закарпатської обл., об’єднав підлітків з Рівненщини, Волині, Хмельниччини, Тернопільщини та Одещини. Всього було 47 учасників.
У таборі були підлітки-сироти з соціального центру для неповнолітніх в с. Олександрія, підлітки з Клеванської школи-інтернату для дітей з вадами зору, діти-біженці зі сходу України, діти з сімей воїнів ЗСУ, учасники і призери обласної і всеукраїнської олімпіад «Юні знавці Біблії».
Табірна команда складалася з членів євангельських церков. З нами вперше була досвідчена фельдшерка Юлія, яка служила медиком в ЗСУ. Після загибелі багатьох побратимів і подруг-медиків, вона пройшла реабілітацію від депресії у Швеції. Зараз продовжує допомагати ЗСУ як волонтерка. Також ми запросили гостей із Франції, які підтримали наші табори фінансово, і вони з радістю погодились. Приїхала сестра Дороті, дружина президента баптистської церкви м. Тур, і сестра Катун народилась і виросла у Вірменії, а згодом переїхала у Францію.
З першого дня атмосфера в таборі склалася доброзичлива і товариська. Нам вдалося пояснити дітям суть живої віри — це щоденне спілкування з нашим Богом через молитву і вивчення Його Слова, прославлення Його у співі й у всіх наших заняттях протягом табору, а також вдома, після повернення з табору. Спочатку підліткам важко було звикнути до табірної дисципліни, вони бунтували і навіть конфліктували з нами, але потім все стало на свої місця. Ми домовились, що вони не братимуть телефони на заняття в першій половині дня і на ранкове та вечірнє поклоніння, потім контролювали це правило, і це принесло позитивні результати, хоча саме це було найскладнішою проблемою і причиною бунтів.
У таборі ми вивчали Послання Якова. Ключовий вірш — Якова 2:1б: «…майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа».
Окрім біблійних уроків і проповідей Божого Слова, ми провели ще одну євангелізацію у формі виставки картин всесвітньо відомих художників «Ісус Христос — Спаситель світу». Після виставки сестра Руслана закликала підлітків відкрити свої серця Ісусу. І одна дівчина підійшла до наставників і сказала, що хоче це зробити. Ми разом із нею помолились Господу Ісусу Христу, і вона зі сльозами на очах раділа. До кінця табору ще кілька дівчат запросити Ісуса Христа у своє серце.
Однак не обійшлося й без труднощів: з третього дня табору підлітки почали хворіти, і наша медик Юля лікувала і підтримувала їх, як могла.
Для підлітків важливим було спілкування з нею як з військовим медиком, до речі, її позивний — «Багіра». У кількох дітей батьки і близькі родичі воюють на фронті. Ми вперше зіткнулися з тим, що одна дівчача команда вибрала собі назву «67 бригада», щоб молитись за тата дівчинки і його побратимів, які зараз на передовій. Молитви за воїнів, за те, щоб Господь їх благословив, зберіг і захистив від ворогів, дав сили і все необхідне, щоб вигнати ворогів з України, лунали з дитячих уст щодня.
Дуже цінним для підлітків було й живе спілкування з гостями з-за кордону, які свідчили, що моляться за Україну і в різний спосіб допомагають. Сестра Дороті, окрім французької, вільно володіє англійською мовою, а сестра Катун — російською, тому перешкод у спілкуванні практично не було.
Дякуємо нашому Господу за всі благословення цього табору. Дякуємо, що могли бути інструментами Його Благодаті. Безмежно вдячні всім наших друзям в Україні і за кордоном, які молитовно і фінансово підтримали це служіння благовістя українським підліткам.
