Для підтримки наших братів у Христі, які несуть службу в збройних силах, а також для допомоги, підбадьорення та євангелізації наших захисників щомісяця упродовж літа здійснювали поїздки на Донеччину. В них брали участь Вячеслав і Максим Артерчуки, Аркадій Сльоза, Руслан Андрусенко, Павло Озарчук і Михайло Катела.

Наша місія вдячна кожному, хто долучився до служіння українським військовим. Дякуємо Християнському благодійному фонду “Серцем і руками” з м. Хмельницького, церковним громадам м. Рівне, м. Звягель і м. Бориспіль, нашим братам і сестрам у Христі з Італії та США. Особливо хочемо відзначити двох сміливих сестер Дороті та Катун з церкви ABEJ м. Тур (Франція), які особисто завітали в Україну, щоб підтримати ці служіння і підбадьорити українських християн.

Сестри з церкви “Община Доброго Пастиря” м. Рівне запропонували і втілили новий метод збору коштів для потреб ЗСУ — церковний благодійний ярмарок, який провели в центрі міста. Кожен охочий міг знайти там щось потрібне для себе, пожертвувавши невелику суму, і так зробити свій внесок у перемогу. А для серпневої поїздки сестри напекли 9 коробок смачних булочок, таких в магазині точно не купиш.

В процесі підготовки до поїздки брати завжди хвилюються, щоб закуплених і пожертвуваних речей і продуктів для військових не було замало, і гаряче моляться про це. Як наслідок, напередодні від’їзду авто заповнене, а часом буває, настільки перевантажене, що доводиться знову турбуватися, але вже про те, щоб доїхати і не поламати ресори. Господь вельми добрий до нас у періоди серйозних випробувань…

Під час поїздки на пекельну Донеччину в серпні перша зустріч з хлопцями, що воюють на покровському напрямку, відбулась в кафе. Брати не сподівались, що воно буде працювати, але все ж знайшлись ті, хто готовий пригостити військових піцою і надати можливість поспілкуватися декілька годин.

Нові знайомі неодмінно мають почути Добру Звістку! Цього разу познайомилися з Костею, він має декілька поранень, переніс контузію, після чого почав затинатись. Вдома у нього дружина і восьмирічний син. На зустріч також приїхали Петро і Тарас – наші брати у Христі. Під час таких зустрічей з братами хлопці, які не знають Бога як особистого Спасителя, можуть чути, про що віруючі спілкуються, за що переживають, і відкривають для себе щось нове про Того, в Кого ми віруємо.

Цього разу корисні речі і смаколики отримали кілька підрозділів, що воюють в напрямках Часового Яру, Кремінної, Куп’янська, Торецька і Бахмута. Маскувальні сітки — це те, про що деякі підрозділи запитують у першу чергу. На цьому етапі війну можна охарактеризувати як «війну технологій», найефективнішою зброєю якої поки що є дрони, і сітки – це реальний захист від них для наших хлопців. Тому закликаємо всіх, хто може, долучатися до цієї справи. Розміри: 2,5–3 на 6–7 м, колір осінь, але якщо маєте інших розмірів, їм знайдеться застосування в будь-якому випадку.

 

В м. Костянтинівка відвідали нашого брата Сергія. Місто поступово вимирає. На деяких вулицях, де колись вирувало життя, не зустріли жодної людини, ні собаки, ні кота, лишень забиті вікна осель.

Ще один брат Сергій – диякон баптистської церкви з м. Краматорськ, з перших днів повномасштабної війни пішов на фронт, до цього часу вірно захищає свій край і нашу країну. Знайомство з ним відбулось у наших братів південніше Нью Йорка.

Вячеслав і Аркадій також відвідали бійців 109-ї бригади на першій і другій лінії. Серед цих хлопців є багато тих, хто вже чув Євангелію. Цього разу читали псалом і тексти з Нового Завіту про преображення Христа, а потім мали гарячу дискусію про Бога, Біблію, гріх і життя по вірі… Дуже сумно, що деякі військові, які вже неодноразово чули Євангелію, які щоденно дивляться в очі смерті, пережили поранення, все ж продовжують наполягати на тому, що Бога немає… Можна зробити висновок, що війна не робить людей віруючими, віра – дар Божий через пізнання істини Слова. Якраз, коли відбувалося спілкування, по рації повідомили про загибель двох і поранення двох їхніх побратимів… Поки наші брати там були, над ними пролетіло 6-7 ворожих снарядів, а один розірвався зовсім недалеко…

  

Під час цієї чотириденної поїздки була можливість поспілкувалися з братом Олександром в Дружківці. Колишній студент Рівненського біблійного коледжу, він зараз служить капеланом у своїй бригаді. Подарували йому євангелізаційний кубик, який наші друзі придбали для тих, хто безпосередньо служить у війську і готовий через нього проповідувати Добру Новину. Відразу ж неподалік знайшли хлопців, з якими через кубик поділились Євангелією, помолились, познайомились, обнялись, і поїхали далі кожен у своїх справах…

«Колись, на початку мого християнського життя, мені попала до рук книжка Джорджа Мюллера “Людина, що довіряла Богу”. Дивлячись на те, як Бог діяв в житті Мюллера, я подумки звертався до Господа, от би й мені так… Цей момент настав, Господь повів дорогою служіння під час війни, спочатку евакуація з місць ведення бойових дій, а потім служіння військовим на передовій. Жодного разу я не просив ні в кого коштів, просто молився, як молився колись Мюллер, і кожного разу Бог посилав через різних людей кошти, засоби, ресурси, щоб можна було здійснювати те, до чого покликав Бог. Нічого не хочу змінювати в цій позиції довіри Богу, хоча дедалі стає важче дочекатись, коли назбирається необхідна сума, на яку можна буде закупити необхідні речі, які просять військові. Дякую Богу за братів і сестер, що живуть за кордоном, кожен ваш донат цінний не тільки у фінансовому еквіваленті, а й тому, що вам не байдуже, що відбувається на вашій колишній батьківщині. А всім тим, хто з України, особливий уклін, бо добре знаю, що значить жити в умовах війни, розвалу економіки тощо і при цьому здійснювати підтримку тих, хто у війську. Хай Господь кожного рясно благословить і воздасть вам сторицею за вашу щедрість. Благословень усім із надлишком!» (Вячеслав Артерчук).

Ми продовжуємо молитися про перемогу і мир, а війна і принесене нею горе залишаються нагальною темою і болем українського суспільства та викликом для церков.