Хочемо поділитися з вами благословеннями минулого літа. Хоча війна принесла в нашу країну багато горя і страждань, але Бог з нами і в Ньому ми маємо повноту благодаті й щоденні благословення! Влітку група молодих братів і сестер з м. Рівне мала можливість послужити в християнському таборі на Дніпропетровщині.
Під час поїздок в постраждалі та деокуповані міста України (а такі поїздки здійснюються регулярно, бо там є величезна потреба і в гуманітарній допомозі, і в проповіді Євангелії) наш співробітник Микола Нікітін дізнався про те, що церква нашого об’єднання «Дім Агапе» з м. Кам’янського Дніпропетровської обл. у міру своїх сил допомагає і служить великій групі вимушених переселенців з Донецької обл. Цих людей розмістили в санаторії в 45 км від Кам’янського, і там зі своїми батьками чи родичами живе багато дітей. Санаторій розташований серед лісу в сільській місцевості. Люди там отримали тільки житло, а харчування мають забезпечувати собі самостійно. Тому, коли дорослі виїжджають на роботу на поля й городи, діти дуже нудьгують. Наш співробітник зібрав групу добровольців з-поміж студентської молоді з рівненської церкви «Община Доброго Пастиря», і вони разом із пастором церкви «Дім Агапе» і місцевою молоддю поїхали в цей санаторій. Там молодь проводила денний табір для дітей до 15 років в першій половині дня, а після обіду були зустрічі з підлітками 15–17 років.
Діти були раді познайомитися з людьми з інших регіонів України, провести час, граючи в цікаві й веселі ігри та вивчаючи біблійну історію про Йосипа. Більшість дітей мало що знають про Біблію і Бога, але були дуже відкриті й залюбки розповідали про себе, свої думки, бажання і щиро визнавали свої гріхи. А от підлітки практично всі були закриті, не поспішали йти на контакт з гостями, хоча слухали уважно. Всі вони, коли приїхали на цю базу, планували залишатися на ній 1-2 місяці, а минуло вже близько півтора року. Вони тут важко працюють, тому що їм потрібні гроші, з 9 ранку і до 15.00 збирають кавуни, цибулю, ягоди…Однак були молоді люди, з якими вдалося побудувати ближчі стосунки, поговорити про їхнє життя і про Бога. Про це ви зможете більше дізнатися з відгуків учасників поїздки.
Відгуки членів команди
Наш денний табір проходив 3 дні, і було в ньому близько 30 дітей і 15 підлітків. У нас був тиждень підготовки до цієї поїздки, бо це був перший досвід спільного служіння для нашої збірної команди. Часу було не дуже багато, але ми в усьому бачили Божу руку.
Діти були дуже раді, що ми приїхали, бо вони там перебувають в ізоляції, база в лісі і їм там нудно і нічого робити. Вони не хотіли відпускати нас додому і весь час питали, коли ми знову приїдемо. Ми вивчали з ними історію про Йосипа, більшість дітей чули її вперше. Загалом вони мало що знають про Бога, але мають велике бажання слухати і пізнавати щось нове.
Андрій Казмірук
З Рівного до Кам’янського 10 годин дороги. Слава Богу, дісталися без пригод, нас зустріла церква «Дім Агапе». Познайомились з їхньою командою, спланували роботу. Вони нам дуже допомогли. Ми їхали служити дітям, а наші брати та сестри служили нам: їздили разом з нами, готували їсти. Пастор Сергій Тимофєєв дуже сильно нас підбадьорював і мотивував, що ми беремо участь у духовній війні і можемо перемогти тільки з Христом.
Після першого знайомства ми відразу зрозуміли, що це «земля дуже суха». 90 % взагалі ніколи не чули Євангелії.
До молодших дітей ми швидко пристосувалися: грали в ігри і розповідали біблійну історію про Йосипа. Зі старшими було складніше. Вони не мали ніякої цікавості до Слова. Ми для них були абсолютно чужі. Тоді ми вирішили просто проводити з ними ігри. Брали м’яч і йшли на волейбольний майданчик. Першого дня прийшло кілька дівчат, потім підтягнулося більше молоді. Поступово ми знайомились і вже могли трохи поговорити. Потім ми влаштували їм різні «цікавинки», снеки, кавуни, і вони дуже зраділи тому і почали нам розповідати свої історії. Майже всі вони з Авдіївки і Нью-Йорка Донецької обл. і переживають війну з 2014 року, а після повномасштабного вторгнення росіян 2022 року змушені були переїхати на цю базу.
В останній вечір ми допізна сиділи біля озера, організували цікаву гру «100 запитань», і саме тоді підлітки почали потроху відкриватися. Насправді вони дуже потребують спілкування.
Цей табір був корисним для нашої команди, бо ми всі з різних служінь і разом ніколи не працювали. Шкода, що було мало часу налагодити стосунки з командою з Кам’янського, гадаю, що це в нас ще попереду.
Влад Ярошевич
В перший день, коли ми тільки почали знайомитися з дітьми, то зрозуміли, що багато з них ніколи нічого не чули про Бога. Більшість розмовляє російською. Маленькі діти взагалі не розуміють української. Старші демонстративно говорять російською, курять, вживають нецензурну лексику. Коли ми ставали молитися перед їжею, то дехто просто відходив і не хотів навіть біля нас стояти.
Але поступово лід у наших стосунках почав танути. Виявилося, що всі вони дуже хочуть спілкуватися, хочуть, щоб хтось їх вислухав і зрозумів.
Там був один хлопчик, його називали «паличник», бо він ходив і збирав великі палки і носився з ними скрізь. І він бився ними, і був дуже неслухняний, але на біблійних уроках слухав так уважно, як ніхто. І коли я ставила йому логічні запитання, давав правильні відповіді.
З нецензурною лексикою боролися в такий спосіб. Влад казав, що не розуміє такої мови і просив повторити ще раз, і бажано українською. Як не дивно, це спрацьовувало. І в останній день вони почали переходити на українську і вже не сторонилися нас, а залюбки грали в гру «100 запитань». Деякі питання були жартівливі, але були й досить глибокі. Я переживала, що вони не захочуть відповідати на особисті питання, але вийшло так, що вони дуже хотіли відкриватись і говорити.
Думаю, що нам вдалося посіяти щось добре в їхні серця. І хотілося б приїхати туди ще раз.
Діана Ярошевич
Для мене це був перший табір. І я тільки вчилася, як під час спілкування проводити стежечки до Євангелії. І Бог дав мені можливість ближче познайомитися з дівчинкою Лерою, яка розповіла, що коли були прильоти, то вона завжди молилася. Одного разу, коли вона йшла до бабусі, дуже близько біля неї розірвалася касетна міна, але її не зачепило. Після цього мені було легше говорити з нею про Бога.
Настя Клима
Коли я їхала в табір, то дуже молилась, щоб Господь допоміг мені побудувати стосунки з тими дітьми, реально боялася, бо це діти зі сходу, які багато пережили. І ось ми приїхали, а вони йдуть нам назустріч і беруть за руки, і дають мені цукерки. І я думаю: «Боже, це Твоя благодать!» Загалом у таборі були різні діти, але мене Бог благословив чудовою групою. Їм було по 7-8 років, гарні, слухняні діти.
В останній день ми дарували їм Біблії, і поки всі гралися, один хлопчик з моєї групи сів і почав читати, хоча він зазвичай дуже рухливий, непосидючий. А потім похвалився, що прочитав уже 7 сторінок!
Ще одна дівчинка була із вадами розвитку, їй 16 років, а на вигляд — 12. І ми з нею так добре і відкрито поспілкувались, і вона так раділа, і потім ще й м’яча грали разом. І я дивлюсь в її очі, а вони повні щастя!
Зоряна Вербіцька
Мене найбільше вразили розповіді дітей про ті труднощі і страждання, які вони зазнали і продовжують переживати. Часто я не знав, що їм сказати і як допомогти. Але Господь показав, що важливо просто бути поряд, слухати їх і говорити їм Євангелію.
Андрій Катела
Наші молитовні потреби:
- Планується ще одна поїздка, тому просимо молитися, що Бог благословив усім необхідним і нагледів тих, хто має поїхати.
- Моліться про посіяне Слово, щоб воно продовжувало роботу в цих дітях і підлітках.
- Просимо молитися за тих дітей і підлітків, з якими були особисті розмови, щоб місцева церква підхопила і розвинула ці стосунки.
- Моліться за команду з Кам’янського, щоб у них були і люди, і ресурси продовжувати служити вимушеним переселенцям.
