22 квітня 2025 року наші співробітники Вячеслав Артерчук і Аркадій Сльоза вирушили на Донеччину, щоб передати допомогу 16 підрозділам. Частину військових ми знаємо вже третій рік, з іншими наші працівники познайомилися вперше — благовістили, молились і дарували молитовники. Усе — з проханням до Бога про захист для тих, хто тримає фронт.
Підготовка до поїздки тривала довго. Допомогу збирали по краплині — від шкільного ярмарку в Рівному до передач з Хмельниччини, Борисполя та Звягеля — їздили в різні місця і поступово вантажили у великий бус те, в чому мають потребу наші захисники.
Добропілля зустріло Вячеслава і Аркадія і теплом, і болем: радували нові знайомства, але неймовірно важко було чути історії про обстріли та поховання просто у дворах місцевих мешканців.
На шляху до Краматорська — попередження про дрони біля с. Андріївка. І тут, наче знак згори: на найнебезпечнішій ділянці автівку супроводжувала рясна злива — а в дощ дрони не літають! В кінці небезпечної ділянки сонце й веселка ніби підтвердили Божу охорону.
У Краматорську, Торецьку, Костянтинівці, Часовому Ярі обіймалися з воїнами 81-ї, 93-ї, 24-ї бригад. Вони просили про найнеобхідніше — генератори, маскувальні сітки. А ще — просто чули Боже Слово. У Дружківці троє військових уважно слухали Євангелію, один плакав після спільної молитви…
Молімося за наших захисників і пам’ятаймо: бути поруч — це дія, а не просто слова.
