Це слова із пісні, яка стала гімном християнського молодіжного табору “Світло є!”, проведеного християнською місією “Надія — людям” на базі благодійного фонду “Віфанія” в с. Поляна Закарпатської області 9–15 січня 2023 року.

Учасниками табору стали діти-сироти та діти вимушених переселенців з Донецької (Маріуполь, Мирноград, Добропілля, Костянтинівка, Лиман), Запорізької (Дніпрорудне, Степногірськ, Михайлівка) та Луганської (Сєвєродонецьк) областей, які зараз живуть на Рівненщині та Тернопільщині. Табірна команда складалася з волонтерів із різних євангельських церков, очолив її працівник нашої місії Аркадій Сльоза. Всього було 54 учасники.

У цьому таборі багато що було вперше:

  • – це перший зимовий табір під час війни;
  • – вперше стикнулися з частим і тривалим відключенням світла;
  • – вперше зібралася команда в такому складі;
  • – більшість дітей і молоді потрапила в християнський табір вперше;
  • – вперше не було снігу і, відповідно, катання на лижах (і це єдине, що засмутило декого).

Загалом всі були задоволені й безвідмовно брали участь у спільних табірних заходах. А це:

  • – ранкове і вечірнє поклоніння;
  • – тематичні проповіді з презентаціями “Творець”, “Гріх”, “Любов”;
  • – біблійні уроки за курсом “Звідки ти знаєш, що Бог твій Батько?” на основі 1 Івана;
  • – прогулянки і активності, ігри і конкурси, поїздки та екскурсії.

Було чотири команди: дві хлопчачі — “Генератори” (9–13 років, наставники Дмитро Тимощук і Вадим Невірковець) і “Повербанки” (14–19 років, наставники Павло Руденко і Михайло Чекомудян) і дві дівчачі —  “Victory”  (6-14 років, наставниця Таміла Мєлікова-Заскаль) і “Світлячки” (15–18 років, наставниця Марина Чекомудян).

З Божою допомогою вдалося створити в таборі теплу атмосферу. Господь благословив гарними стосунками між дорослими і дітьми, у відповідь на щирість і відкритість наставників вихованці теж відкривалися, намагалися брати з них приклад. Командна робота сприяла підтриманню дисципліни і порядку. Діти здружилися між собою.

Відгуки учасників свідчать про те, що їм сподобалось не лише табірне дозвілля, але й основна його частина — біблійна, хоча для декого вона була попервах незвичною і незрозумілою.

Утім команда доклала всіх зусиль, щоб просто і доступно донести Євангелію до кожного учасника табору з молитвою про те, щоб Дух Святий просвітлював їхні серця для прийняття істини і спасіння.

“А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жа́дної те́мряви!” (1 Ів. 1:5)