30 січня – 6 лютого 2023 року співробітник нашої місії Микола Нікітін з групою братів із церкви «Община Доброго Пастиря» м. Рівне організували поїздку на схід України, аби підтримати братні церкви й надати допомогу людям, постраждалим від війни.
Найбільше часу провели в церкві нашого Об’єднання «Дім Агапе» у м. Кам’янське Дніпропетровської обл. (пастор Сергій Тимофєєв). Це відносно невелика громада, але щомісяця вона приймає понад 500 переселенців з Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Херсонської обл. Чотири дні на тиждень вони готують по 40 продуктових пакетів і приймають людей у своїй громаді: знайомляться з ними, п’ють чай, спілкуються, моляться та проповідують їм про Христа. Протягом дня проходять три групи по 12–15 осіб у кожній, це в середньому 150 людей на тиждень. І так церква служить уже 8 місяців (мали перерву лише на 2 тижні). Це не просто дати людині пакет, кожного треба вислухати, а це — постійний біль, який люди пережили. Адже усі вони глибоко зранені й потребують Божої утіхи. Церква, як ніхто інший, є Його руками для їхніх змучених душ.
Одна жінка з Харкова сказала, що війна дала їй можливість зупинись і подумати про Бога. Її звати Галина. Її син загинув у ДТП, і вона питає, чому так сталось і чи це Божа воля, чи воля диявола.
Подружня пара, чоловік і жінка, працювали в Донецькому аеропорту і мали три квартири, повний достаток і забезпечену старість, але в одну мить втратили все. І тепер мусять винаймати маленьке житло в іншому місті за великі кошти.
Чоловік був водієм автобуса на підприємстві. Коли стався прямий приліт в автобус, він був за кермом. 19 людей загинуло, а він вижив…
Далі відвідали прифронтове місто Нікополь і смт Червоногригорівку. Люди в цих місцях по-особливому потребують допомоги через щоденні обстріли та небезпеку. Молимося про них і, за можливості, намагаємося відвідувати в цей непростий час. В м. Нікополь є церква нашого Об’єднання «Шлях до Спасіння». Пастор Юрій Якович Свердлов розповів, що кожен день є прильоти як за розкладом: друга ночі, зранку, потім о 15:00. Через водосховище стріляють весь час, бо там через 4 км Енергодар. Люди з церкви були дуже здивовані і раді нас бачити. Усім передають вітання. Ми колись були причетні до заснування цієї церкви.
У Червоногригорівці, за кілька кілометрів від Нікополя, живе сім’я наших друзів, що були тимчасовими переселенцями у нас в Заліссі, — Даша, Альона і її чоловік Діма. Вони були дуже раді нас побачитися, гарно прийняли, ми помолилися разом.
Одне з місць, де ми з братами звершили особливу молитву, було в м. Дніпрі на місці трагедії, що сталася три тижні тому. До житлового будинку потрапила смертоносна ракета, яка зруйнувала два під’їзди, в яких мешкали мирні люди. Без сліз неможливо було там перебувати. Молилися за тих, хто вижив, хто залишився без житла. Декому з них змогли надати посильну допомогу та помолитися разом із ними.
Дорогою додому заїхали в церкву в м. Ірпінь. Нас там приймали як найближчих родичів. Коли ми підійшли до дому молитви, біля нас почали збиратися жіночки, які були учасниками евакуації в березні 2022. Коли почалася війна, вони звернулися по допомогу до церкви. І через евакуацію і те, що далі з ними відбувалось, Бог їх торкнувся, і потім, коли вони повернулися до себе додому, вони прийшли в цю церкву. І вже багато хто з них прийняв хрещення, або готується до хрещення. Наші водії добре запам’ятали їхні очі й обличчя в ті дні, коли займалися евакуацією, тоді в них були жах і пітьма, а зараз їхні очі світяться, і це помітно й дуже радісно.
У цій поїздці було багато зустрічей та спілкування з різними людьми. Одне, що ми чітко зрозуміли для себе: «Бог дав особливий час для всіх нас у проповіді Євангелії. Людям зараз як ніколи потрібний Христос, і ми раді, що змогли принести Його втіху багатьом із них…»
Микола Нікітін
