Історія створення й діяльності громадської організації “Надія-людям”
В результаті глибокої економічної і суспільно-політичної кризи в Радянському Союзі в кінці 80-х років минулого століття несподівано почалися зміни. Перед християнами раптово відкрилися можливості, яких вони не чекали і на які не розраховували. Після довгого періоду заборон, обмежень, переслідувань раптом прийшла свобода, свобода відкрито проповідувати Євангеліє. Настав новий час.
7 січня 1989 року в м.Здолбунові Рівненської області під час святкування Різдва відбулася неформальна зустріч братів у Христі, під час якої вперше прозвучала ідея про створення місії з метою поширення Євангелії серед народів, які проживають на території Радянського Союзу, й створення нових церков.
З перших днів в цьому процесі були задіяні Анатолій Назарук, Сергій Тупчик, Олексій Мельничук, Сергій Тимченко, Віталій Назарук і Тарас Приступа. Поступово в це коло вливалися нові й нові люди, в основному молоді, 25-35 років. Значну роль в створенні місії відігравали християни старшого покоління, які були мудрими наставниками, натхненниками й першими молитовниками. Це Франц Антонович Шумейко, Олександр Георгійович Назарук і Василь Данилович Бондаренко.
25 лютого 1989 року, знову ж в м. Здолбунові, відбулися установчі збори Місіонерського товариства «Світло Євангелія». Його служіння успішно розвивалося упродовж трьох років, аж до розвалу Радянського Союзу. У цей період почалася місіонерська робота в Якутії, Приморському краї, Туві, Калмикії, на Камчатці, Чукотці, Уралі, в Поволжі, Москві, Карачаєво-Черкесії, а також в різних регіонах України. Про цей час дійсно можна було сказати, що «Слово Боже росло й множилося», створювалися нові церкви. Цей новий досвід був великим благословенням для молодих християн і дав поштовх для розвитку місіонерського служіння на території всієї країни для всієї Церкви Христової.
У вересні 1990 року за рішенням Рівненської міської ради було офіційно зареєстроване Місіонерське товариство «Світло Євангелія».
Але для країни в цілому це був важкий і неспокійний час. На території СРСР розгорається ряд міжнаціональних конфліктів (Нагірний Карабах, Ферганська долина, Крим, Північна Осетія, тощо). Протягом 1991 року відбувся так званий «парад суверенітетів», в ході якого всі союзні і багато автономних республік СРСР прийняли Декларації про суверенітет і стали незалежними державами.
Після здобуття республіками незалежності місія зіткнулася з труднощами економічного і комунікативного характеру в роботі з регіонами. Підрозділи однієї організації опинилися в різних країнах: кордони, митниці, різні грошові одиниці, інфляція, безробіття. Все це й багато іншого створювало нові, постійно зростаючі труднощі.
У зв’язку з цим в 1993 році було прийнято рішення про реорганізацію Місіонерського товариства «Світло Євангелія» в Асоціацію «Світло Євангелія», до складу якої увійшли юридично й структурно самостійні організації. Такий механізм координування роботи був найбільш ефективним в ситуації, що склалася.
Однією з таких організацій була Міжнародна громадська організація «Надія – людям» (в той час Християнське товариство «Місіонерське Братство»), головним завданням якої стала проповідь Євангелії на території колишнього Радянського Союзу з подальшим заснуванням нових церков, в тому числі й серед традиційно нехристиянських культур . Вона продовжила роботу місіонерського відділу МО «Світло Євангелія», керівником якого в той час був Тарас Приступа.
Засновниками й керівниками МГО «Надія – людям» на етапі її становлення були: Тарас Приступа, Юрій Пилипович, Володимир Пархомей і Дарина Ковальська. Новостворені церкви інтегрувалися в уже існуючі структурні підрозділи. Крім місіонерської роботи в Україні, під безпосередньою опікою МГО «Надія – людям» перебували російські регіони – Приморський край, Республіка Тива, Республіка Калмикія, Карачаєво-Черкесія, а також Таджикистан.
У наступні роки «Надія – людям» була орієнтована на пошук нових місіонерських нив для подальшого служіння. Нажаль, найбільшою перешкодою в розвитку служіння стала нестача зрілих, підготовлених і присвячених співробітників.
У 1997 році почалася робота в Республіці Білорусь, де в 1999 була заснована нова церква. У 2002 році – у Вірменії, були засновані нові церкви, в тому числі й серед курдів-єзидів, які традиційно сповідують язичницьку релігію. В Україні почалася робота серед циган, а також на Кримському півострові, в тому числі і серед національних меншин.
Пізніше, за сприяння помісних церков, служіння поширилося на південь Росії, в результаті чого була створена нова церква в м. Новоросійську.
Центральний офіс «Надії – людям» знаходиться в м. Рівне. У 2000 році було придбано недобудовану будівлю з великою прилеглою територією в центрі міста, тепер вона поетапно по мірі можливостей добудовується. Вже здано в експлуатацію господарське приміщення й корпус, в якому є три зали, бібліотека, багато кабінетів і підсобних приміщень.
У 25 км від Рівного в с. Залісся був придбаний недобудований табір, який поступово добудовується і вже використовується як багатофункціональна база для проведення молодіжних заходів, церковного навчання, сімейного відпочинку, тощо.
Для навчання місіонерів, пасторів та інших церковних працівників у 2000 році розпочав роботу Біблійний коледж «Слово благодаті», в якому студенти вивчають теологічні дисципліни на хорошому академічному рівні (двотижневі сесії проходять тричі на рік). З 2011 року паралельно проводиться навчання в Школі Біблійної проповіді, його мета – допомогти служителям набути практичних навичок експозиційного біблійного проповідування.
З 2000 року в загальноосвітніх школах України вводиться предмет «Основи християнської етики». «Надія – людям» активно бере участь в цьому процесі: надає методичні матеріали, сприяє виданню підручників, проводить табори-семінари для педагогів, бере участь в конференціях. Починаючи з 2007 року на допомогу вчителям християнської етики публікується журнал «Слово вчителю». У цей процес залучено багато людей: педагогів, батьків, задіяні різні організації та навчальні заклади. Особливо плідною була співпраця з Національним університетом «Острозька академія», який зробив значний внесок в процес духовного виховання дітей та молоді в Україні.
З самого початку свого існування «Надія – людям» здійснювала служіння благодійності й милосердя. Багато тих, хто потребує допомоги, отримали її продуктами, одягом, канцелярськими товарами, медикаментами. Різна гуманітарна допомога надавалася інтернатам і школам. Медичні установи отримували допомогу у вигляді медикаментів, миючих засобів, матеріалів і устаткування, а також спеціального автотранспорту. Залучалися спонсори і здійснювалася фінансова підтримка для надання різної медичної допомоги, в тому числі і хірургічної, дітям з різними вадами зору. Починаючи з 1997 року «Надія – людям» спільно з пресвітеріанської церквою міста Мемфіс (США) організовувала благодійні акції за участю лікарів-стоматологів та інших фахівців, які надавали допомогу малозабезпеченим, і особливо дітям-сиротам та вихованцям інтернатів.
У 2005 році в Здолбунові був заснований Центр адаптації сімейного типу для випускників інтернатів, які не мають батьківської опіки. Там молоді люди отримували ефективну духовну, соціальну та матеріальну допомогу упродовж періоду оволодіння робітничою професією або отримання вищої освіти. Їм також допомагали підготуватися до самостійного життя, прищеплювали навички фізичної праці, роботи по дому, догляду за садом і городом.
Вже багато років «Надія – людям» проводить християнські табори: дитячі та підліткові, в тому числі для сиріт і вихованців інтернатів, спортивні, сімейні, для педагогів та інші з метою духовного розвитку, проповіді Євангелії та вивчення Біблії. Практикуються табори різні за формою: стаціонарні та наметові, походи і сплави по річках, а також денні, так звані «майданчики», при школах і при церквах, інтернаціональні табори, тощо. Географія проведення таборів дуже широка. Вони проходили по всій території України (в Карпатах, в лісах Рівненщини, в Криму на узбережжі Чорного моря), в Приморському Краї, в Тиві, Калмикії, Білорусії, Вірменії, а також у Центральній Азії. Крім співробітників місії в таборах працюють волонтери з помісних церков.
Співробітники «Надії – людям» здійснювали і продовжують здійснювати експедиції у важкодоступні місця на півночі Приморського Краю. Вони стали першими, хто звіщав Євангелію в селищах, де проживають малі народності, що зникають. Діставшись в ці місця, брати служать людям, приносять Слово Боже й необхідну гуманітарну допомогу. Надзвичайна честь – бути благовісником там, куди ще не ступала нога проповідників Євангелії.
Величезний духовний вплив упродовж багатьох років діяльності «Надії – людям» здійснювався через проведення різних конференцій, спрямованих на духовне зростання учасників: богословських, місіонерських, пасторських, молодіжних, для сімейних пар, тощо, що було й залишається великим благословенням, збудовою та підбадьоренням для багатьох .
У 2003 році при «Надії – людям» був організований дитячо-юнацький християнський футбольний клуб «Надія». Основою роботи клубу є Євангелія. Біблію хлопці вивчають на кожному тренуванні і завжди вчаться звертатися до Бога: і в часи успіхів і перемог, і в часи невдач і поразок, що формують характер. Це процес важкий, але вартий зусиль.
Служіння «Надії – людям» ніколи не було простим і легким, схожим на тріумфальний хід, без перепон і перешкод, але іноді воно бувало неймовірно важким. «Надія – людям» не раз проходила через духовні, богословські, кадрові, фінансові кризи, але коли всі вони накладалися в часі, то здавалося, що вистояти вже неможливо, однак «по милості Господа ми не зникли, бо милосердя Його не кінчилось. Нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!» (Плач Єремії 3: 22-23). «Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив» (Римлян 8:37).