«Поговорив з вами — і в мене надія з’явилася…» Такі слова почули від одного військового співробітники нашої місії, які у квітні мали змогу знову підтримати українських захисників на передовій. Поїздка була не схожою на попередні, тому що лінія фронту наблизилася і це відчувалося в усіх місцях, які довелося відвідати.
Щоб кожен з нас міг прожити ще один день, десятки військових віддають своє життя. Ціна, яку доводиться платити за наш мир, спокій, добробут, — непомірна…
Ми віримо, що Бог буде прославлений, і дуже хочеться, щоб якомога більше воїнів чули про Нього, думали про Нього і довірились Йому, заради цього ми, християни, докладаємо зусилля.
Кожній такій поїздці передує підготовка, яка полягає в тому, щоб зібрати все, що воїни просять привезти. Потрібно ці речі знайти, домовитись, придбати дешевше і більше… На жаль, ближче до лінії фронту ціни на предмети першої потреби в рази вищі, тому намагаємося багато що закуповувати на Рівненщині. Цього разу ми привезли 20 великих ящиків вологих серветок, але якби привезли 200 або 2000, то й те б розібрали на «ура», настільки це популярна річ в умовах війни…
Жителі с. Демківці Хмельницької обл. як завжди неперевершені! Обсяги заготовлених волонтерами продуктів вражають! І це одне село на Хмельниччині, де мешкають небайдужі люди! Слава Богу!!! Їхній ентузіазм запалив сестер церкви «Община Доброго Пастиря» в м. Рівне і вони приготували сім ящиків свіженьких пиріжків.
Господь поблагословив наших працівників Вячеслава і Аркадія не тільки безпечною дорогою і безперебійною роботою авто, але й можливістю насолоджуватися навколишньою красою, спостерігаючи як навесні розквітає природа…
У Покровську мали зустріч з нашим братом у Христі, Олексієм, що був, як завжди, на позитиві, попри те, що приїхав з нічного чергування.
Замість себе інший наш брат Петро з 68-ї єгерської бригади цього разу прислав на зустріч свого побратима Тараса, котрий швидко став нашим новим товаришем. Він дуже цікавий і простий чоловік з Львівщини, який добровільно пішов у військо на самому початку війни.
Напередодні Пасхи, яку святкували в Україні за православним обрядом на початку травня, ми привезли багато дитячих малюнків, які хлопці залюбки беруть і потім рясно прикрашають ними свій військовий побут… Дитячі малюнки, де б ми їх не пропонували, скрізь військові з щирою посмішкою брали і дякували за участь дітей в підтримці захисників.
Загалом воїни дуже вдячні за наш приїзд і підтримку, для них це важливо особливо зараз, коли дуже загострена ситуація на напрямках, де вони несуть службу. В самому Покровську не вщухає гул від канонади, з навколишніх сіл місцеві потрохи евакуюються в більш безпечні міста… війна продовжується, а інтенсивність її набирає нових обертів. Наші працівники зустрічалися тут з представниками декількох підрозділів і передали їм подарунки, смаколики, сітки, вологі серветки тощо.
Військовослужбовець Іван з м. Рівне, як і всі, хто отримав цього разу маскувальні сітки, висловлює велику вдячність за них, оскільки кількість ворожих дронів постійно збільшується, а сітки це хоч простий, але дієвий засіб захисту та маскування.
У Костянтинівці наші співробітники Вячеслав і Аркадій познайомилися з прикордонниками, яким привезли передачу від мами загиблого героя, який був їхнім побратимом, а також інші подарунки та необхідні речі. Але головним подарунком від Бога є Добра Новина. Євангелія – це сила Божа на спасіння кожному… З цими хлопцями наші брати мали змогу більш як годину спілкуватись і ділитись Доброю Звісткою…
Євангелія в більшості випадків сприймається досить спокійно, навіть зацікавлено, але іноді трапляються гарячі дискусії і навіть агресивні випади в бік проповідників. Дякуємо Богу за брата Олександра Решетніка, який несе службу капелана в 109-й бригаді 106-го батальйону і реально є великим благословенням для воїнів, яким він духовно, морально, фізично допомагає долати труднощі, пов’язані з війною.
У цій поїздці працівники нашої місії мали дуже багато різних зустрічей, нових знайомств з розвідниками, мінометниками, «літунами», протитанкістами та іншими. Бог дав можливість вислухати безліч історій, пов’язаних зі службою, армійськими пригодами, випробуваннями і Божими чудесами. З іншого боку, було багато можливостей благовістити, підбадьорювати й підтримувати моральний дух хлопців. Велика подяка нашому Господу Який дає можливості і ресурси служити на збудову Його Царства!
Також хочеться висловити велику подяку Сергію Миколайовичу – служителю церкви в м. Павлоград. Ця церква не тільки щоразу приймає на нічліг наших братів у їхніх подорожах на Схід, але й бере матеріальну участь, готуючи набори цукерок, які вручаються військовим на передовій і на блокпостах біля лінії фронту.
«Вишенькою на торті» цієї поїздки стала зустріч з Євгенієм – нашим братом і членом церкви «Община Доброго Пастиря», який зараз на ротації під Житомиром.
Важко спрогнозувати найближче майбутнє, оскільки ситуація на фронті суттєво загострилась. Ворог, на жаль, має значну перевагу в живій силі і в озброєнні. Ведуться запеклі бої, і те, як і куди може просунутись лінія фронту ніхто не знає. У нашому війську реально бракує людей, і якщо техніка і озброєння надійде від партнерів з-за кордону, то в людському ресурсі нам сподіватись немає на кого, крім самих себе. Цілі держави-окупанта залишаються незмінними: вони прагнуть знищити українців, стерти з лиця землі як націю і вперто, попри значні втрати, санкції просуваються до цієї мети. Така реальність сьогодення, незалежно від того, хочете ви вірити в неї чи ні, але війна, яка триває з 2014 року, підтверджує цю сумну правду.
Всім небайдужим низький уклін, а всім, хто уникає тою чи іншою мірою причетності до захисту життя свого і ближнього, настав час розпочати переглядати позиції. Адже якщо ви християнин, то не можете стояти осторонь від Христа, а Він є на фронті частіше, ніж в затишку молитовних будинків.
Якщо ви ще не примирились з Богом, то ви воюєте з Ним на стороні диявола і приречені на поразку… без варіантів. Байдужість наближає лінію фронту до кожного з вас. Зупиніться, покайтесь і отримайте прощення, спасіння від Божого гніву, мир, радість і життя вічне…
Благословень усім з надлишком!
