Упродовж трьох років в Туреччині служить сім’я наших місіонерів. Вони працюють серед уйгурської діаспори, а також з туркменами, узбеками та афганцями, багато з яких живуть в країні нелегально. Благовістя відбувається переважно через особисті бесіди, іноді в сім’ях або невеликих групах. Попри те, що серед цих людей багато неписьменних, вони уважно слухають і прагнуть пізнати істину. Зі зрозумілих причин ми не можемо називати імена цих людей, але сподіваємося, що кілька коротких розповідей про життя місіонерів допоможуть відчути атмосферу, у якій вони перебувають.

Нещодавно місіонер помолився і попросив Бога про нове знайомство і хороше спілкування. І невдовзі друг познайомив його з іранцем, який напередодні приїхав в Туреччину. Під час розмови той хлопець спитав, чи знають вони, де тут є церква. Місіонер здивувався і почав розпитувати, навіщо йому потрібна церква. Той хлопець відповів, що хоче прийти в церкву і зустрітись там з Ісусом. Виявляється, перед приїздом до Туреччини він покаявся і почав читати Біблію. Наш брат сказав йому, що сам читає Інжил (Новий Завіт) і вірить в Ісуса. Тепер настала черга дивуватися цьому хлопцеві. Ось так Бог чудово влаштував цю зустріч!

Цікаво, що за місяць до цього у нашого брата була короткострокова поїздка до іншого турецького міста, де є невелика іранська група. Він побував там на недільному зібранні, ближче познайомився з сім’єю служителя. Такі відвідини і спілкування завжди підбадьорюють християн і зміцнюють їхню віру.

Наш місіонер, регулярно відвідуючи уйгурський район, зупиняється в офісі у свого нового друга. Це дуже зручне місце, тому що багато їхніх спільних знайомих також заходять туди. Там приємна атмосфера, м’які диванчики, на яких можна зручно сидіти, пити чай та спілкуватися. Звідти наш брат завжди їде ще до одного друга і залишається в нього на два дні. Зазвичай там збирається кілька чоловіків. Вони завжди дискутують на тему релігії, і місіонер відкриває Біблію і читає їм Слово Боже.

Одного разу трапилася така ситуація. Один чоловік, черкес за національністю, приніс з ванни хлорку, поставив на стіл, і сказав: «Якщо ти віриш Ісусу та Його словам, випий на основі Мр. 16:18: “Вони будуть брати в руки змій, і якщо навіть вип’ють смертельну отруту, це не зашкодить їм”». Наш брат відповів, що Ісус також сказав: «Не спокушай Господа, Бога твого». Потім відкрив Біблію і вголос прочитав контекст 16-го розділу Євангелії від Марка, що ці слова призначалися учням, і все, що їм було сказано, виповнилося.

Місіонер з дружиною і молодшим сином відвідали район, який постраждав від землетрусу. Хоча минуло вже трохи часу, біль і горе людей, які втратили своїх близьких, ще дуже сильний. Брат їздив у контейнерне містечко і до глибокої ночі слухав людей, розповідав їм про нашого Господа, втішав і молився з ними.

Певний час місіонери опікувалася однією афганською сім’єю. Жінку, в якої троє малолітніх дітей і яка жила в Стамбулі нелегально, спіймала поліція. Діти залишилися самі. Її чоловік два роки тому зник безвісти. Жінці повертатися нікуди, на батьківщині в неї нікого немає. Шукали можливості їй допомогти. Слава Богу, зрештою цю сім’ю не депортували, а дозволили залишитися.

Проте багатьох людей, з якими місіонери вже побудували стосунки і яким відкрито свідчили про Христа, депортували. З ними наш брат підтримує дистанційний зв’язок і продовжує благовістити.