Вступ

Від «тіньової війни» в Червоному морі до дуелі безпілотників над Голанами — кожний новий спалах між Тегераном і Єрусалимом ускладнює геополітику Близького Сходу. В аналітичних центрах Вашингтона і Тель-Авіва конфлікт окреслюють термінами «вісь протистояння», «ядерне стримування» і «стратегічна глибина»; регіональні ЗМІ часто описують його як ідеологію «захисту Палестини» чи «випереджувального удару». Водночас на церковних кафедрах і в соцмережах звучать інші інтерпретації: одні проповідники вбачають тут початок відліку до Армагеддону, інші — лише черговий виток світової політики.

Насправді нинішнє протистояння є переплетенням надзвичайно щільного клубка політики, релігійного міфу та вибіркового читання Писання. Ісламська Республіка говорить мовою «умми», Ізраїль пов’язує своє виживання з обітницями Старого Завіту, а глобальні гравці пишуть власні медійні сценарії. В цьому шумі губиться голос мільйонів іранців, які прагнуть свободи, і голос християн-мігрантів або підпільних громад.

Ця стаття не лише перечитує Йоїля, Захарію і Об’явлення, але і поміщає їх у контексті геополітичних сил, еволюції оборонної доктрини двох держав і піднесення громадянських рухів регіону. Ми запитуємо: чи відповідає нова війна ознакам фінальної битви (Армагеддону) Писання, чи радше відображає циклічний страх і жадібність занепалих держав? Крім того, з біблійної та політичної позицій «офіційний режим Ірану» та «народ Ірану» відрізняються: чи ворожнеча між державами означає ненависть між народами?

Нарешті, ми покажемо, що ніякий баланс сил, навіть під ядерною парасолькою, не принесе надійного миру, якщо народи не навернуться до Князя миру, про Якого пророки звіщали. Запрошуємо прочитати з відкритим серцем — можливо, відповіді заховані глибше від простих воєнних та економічних повідомлень.

 

Відмінність нинішнього конфлікту від останньої битви Біблії

а) Всесвітній масштаб. «Зберу всі народи… у долину Йосафатову» (Йоїл. 3:2); «і зберу всі народи до Єрусалиму на бій» (Зах. 14:2). Об’явлення говорить про союз царів усієї землі проти «Агнця» (Об..16:14; 17:14). Армагеддон охопить увесь світ, а не дві країни.

б) Фокус на Єрусалимі й пряме втручання Бога. В пророцтві про Ґоґа й Маґоґа Господь заявляє: «в огні Свого гніву Я сказав» (Єз. 38:19). Захарія доповнює: «вийде Господь, і стане на прю… стануть ноги Його на Оливній горі» (Зах. 14:3). У нинішньому протистоянні таких явних божественних дій немає.

в) Надприродні знамення і месіанський фінал. Грандіозний землетрус і град вагою в талант, описані в Об. 16:18-21; потім Христос, «Слово Боже», повертається на білому коні (Об. 19:11-21). Таких космічних явищ в ірано-ізраїльському конфлікті не спостерігається.

Висновок: навіть найбільш кровопролитна фаза нинішньої війни не тотожна Армагеддону або Ґоґу й Маґоґу. Писання закликає до тверезості, а не до проголошення «кінця світу».

 

Відсутність остаточної перемоги в нинішньому протистоянні

Яків вказує на корінь війн: «від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють» (Як. 4:1). За військовими планами прихована жадоба території, страх і політична гординя. Ісус попереджає: «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє» (Мт. 12:25). Навіть вигравши битву, сторона, відокремлена від Бога миру, несе в собі насіння руйнації. Доки обидві нації не примиряться з Творцем, спіраль насилля неминуче повертатиметься до берегів самих агресорів.

 

Народ Ірану і правовий режим

Гасло «Смерть Ізраїлю» — продукт ідеологів Тегерана, а не сердець звичайних іранців. Мільйони студентів, підприємців і художників висловлюють у мережі солідарність з усіма, хто прагне миру. Це нагадує біблійну різницю між «фараоном» і «Єгиптом»: Господь наказав жорсткого правителя, але через пророка Ісаю обіцяв: «Благословенний народ Мій Єгипет» (Іс. 19:25). Псалми проголошують: «Сповістіть між народами: Царює Господь!» (Пс. 96:10). Прагнення істини веде багатьох іранців до Євангелії, що стало основою найбільшого в регіоні руху домашніх церков.

 

Законна самооборона Ізраїлю і її межі

Тора дозволяє оборону: «Коли ти вийдеш на війну…» (Повт. 20:1), але вводить обмеження: спочатку запропонуй мир (в. 10), не вирубуй плодових дерев (в. 19). Новий Завіт поглиблює принцип: «Мені помста належить» (Рим. 12:19), при цьому влада названа «Божим слугою» для покарання злочинців (Рим. 13:4). Отже, Ізраїль має право захищатися, але кожен удар повинен бути перевірений принципом «правосуддя, милосердя і смирення» (Мих. 6:8); інакше той самий Суддя, Який зважує ворогів, зважить і вибраний народ.

 

Національне вибрання і особисте спасіння

«Всі згрішили» (Рим. 3:23). Вибрання Ізраїлю — службове, а не гарантія особистого викупу. В розд. 9-11 Послання до римлян Павло поєднує Божу вірність завіту, скорботу за невіруючими співвітчизниками й поширення благодаті на язичників. В Діях стверджується: «нема іншого Ймення… що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Кожен юдей, іранець або грек входить через хрест, а не через родовід.

  

Ознаки останньої війни і пряме втручання Бога

Пророки змальовують єдину картину: всесвітнє поле битви, на якому Сам Господь виступає Суддею. «Вийде Господь і стане на прю…» (Зах. 14:3). Йоїль закликає: «Нехай збудяться й зійдуть народи… бо сяду Я там, щоб судити всі народи» (Йоїл. 3:12). Тоді залишок Ізраїлю «буде дивитись на Мене, Кого прокололи» (Зах. 12:10), а царства землі або покоряться Агнцеві, або впадуть (Об. 19:19). Це не дипломатична баталія, а торжество Божої слави.

 

Висновок

Ісус сказав: «Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки… Але це не кінець ще… А все це початок терпінь» (Мт. 24:6-8). Конфлікт між Іраном та Ізраїлем — одне з таких «терпінь», тривожний поштовх, але не фінальна сцена. Апостол попереджав уникати безпідставних пророцтв і паніки (2 Сол. 2:1-3). Ця війна лише дзеркало, що відображає гріх людства і відчайдушну потребу обох народів — і всіх народів — у примиренні з Творцем.

Іранський народ не є справжнім ворогом Ізраїлю; Ізраїль без віри в Христа також не уникне суду. Тривалий і міцний мир можливий тільки під тінню хреста і воскресіння Ісуса Христа, Який «зруйнував серединну перегороду» (Еф. 2:13-16). Тому замість поспішного датування кінця світу присвятім себе молитві й благовістю, щоб світло Євангелії осяяло і іранців, і ізраїльтян — щоб одного разу голос Князя миру заглушив гуркіт зброї на Близькому Сході й по всій землі.

 

Мані Мохаммаді