Цього літа Бог подарував нашому відділу християнської етики чудову можливість провести табір для дітей з Рівненщини, Волині, Хмельниччини в с. Поляна Закарпатської обл. з 14 по 20 липня 2024 року.
Ми вивчали біблійне Послання Якова за авторським підручником Руслани Ковальчук, координатору табору, вчительки шкільного предмета «Основи християнської етики».
Дитячий християнський табір «Жива віра» зібрав 55 учасників (з них 44 — діти 10–14 років, 10 — команда і водій). Серед учасників було шестеро дітей-сиріт із соціального центру для неповнолітніх в с. Олександрія Рівненської обл., а також діти з Клеванської школи-інтернату для дітей з вадами зору, діти-біженці зі Сходу України, діти з сімей загиблих воїнів ЗСУ, учасники і призери обласної і всеукраїнської олімпіади «Юні знавці Біблії».
В команду увійшли віруючі євангельських церков, зокрема четверо педагогів з великим стажем роботи в християнських таборах. Переважна більшість учасників табору — це діти з православних сімей, лише в деяких батьки — євангельські віруючі. Переважна більшість дітей у такому таборі була вперше.
Від самого першого дня атмосфера була дружня і приємна. Нам вдалося пояснити суть живої віри. Ми раділи щоденному спілкуванню з нашим Богом через молитву і вивчення Його Слова, прославлення Його в співі, в усіх наших заняттях протягом табору і навіть вдома, після повернення з табору.
Спочатку дітям важко було звикнути до табірної дисципліни. Їм було дуже дивно, що після відбою в 22.00-22.15 потрібно перебувати в кімнатах, а не ходити, де їм заманеться. Крім того, ми домовились, що вони не братимуть телефони на заняття в першій половині дня і на ранкове та вечірнє поклоніння, потім контролювали це правило, і це принесло позитивні результати. Кожного дня діти виконували завдання, які їх здружували, об’єднували, спонукали до творчості, креативності, спілкування. Ми вивчали Послання Якова, по одному уроку і «золотому» віршику в день, за такими темами: 1) Віра і Слово; 2) Віра і діла; 3) Віра і мудрість; 4) Віра і смирення; 5) Віра і молитва. Ключовий вірш табору — Якова 2:1б: «…майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа».
Також дуже хорошою атмосферою Господь поблагословив нас завдяки музиканту брату Тарасу з Рівного. Він якісно налаштував апаратуру, колонки, гітару і запалив наші серця співом для Божої слави.
Одним із завдань командам було під час екскурсій розповісти людям про Божу любов і подарувати листівку-сердечко. Діти вперше зіткнулися з тим, як люди реагують на слова про Божу любов і про віру в Бога під час війни.
Ми запросили в табір сестру Марію, яка родом з Херсона, а зараз живе з сім’єю у Франції. Вона привезла з собою хороші фарби, пензлі, рамки для малюнків і провела чудовий урок малювання. Усі, і діти і дорослі, були в захваті! Вона також була нашим фотографом!
Цього року так Господь зробив, що наставниками і членами команди стали молоді люди, які самі раніше були учасниками наших таборів і покаялись та народились згори у нас на очах.
Дякуємо нашому Господу Богу, який продовжує використовувати нас як інструменти Своєї благодаті. Ми вдячні за молитовну підтримку і допомогу у проведенні табору усім нашим друзям з України та з-за кордону!
Аркадій Сльоза
У своїх відгуках діти поділилися враженнями від табору:
«Я дізналася про Бога те, що Він милує, любить і прощає.
Я дізналася, що Господь дуже близький мені, завжди мене підтримує.
Я взяла такі уроки: не лицемірити; робити те, що обіцяєш; просити у Господа і буде дано; не заздрити іншим.
Найбільше сподобалося, коли ми співали, відпочивали, молилися до Бога. Все було чудово. Мені все сподобалося.
Мої поради: більше часу з Богом, більше співати. І щоб наставники нас більше розуміли.
Дуже вам дякую за цей чудовий табір!»
Настя П., 13 р., м. Рівне
«Ми дізналися, що наші стосунки з Богом можна змінювати як в кращу сторону, так і в гіршу, а вибір за нами.
Що наші стосунки з Богом можуть бути ліпші, ніж з нашими друзями, батьками та іншими нашими родичами.
Що нашому язику потрібен керманич. Якщо ми не будемо керувати своїм язиком, то можемо когось вбити морально.
Мені сподобалось: наша поїздка в аквапарк і в санаторій «Квітка Полонини»; багато нових друзів; круті вожаті.
Не сподобалось: не вистачає часу на свої справи; шумні сусіди; мало водили нас в магазини, щоб купувати чіпси і солоний арахіс».
Саша Л., 13 р., м. Шепетівка, Хмельницька обл.
