О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого!
Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!
Рим. 11:33
На затоптаній бруківці поблизу автобусної зупинки лежала невеличка книжечка в брунатній обкладинці. Люди проходили повз: хтось не помічав, хтось ненароком наступав, хтось бачив, але не вважав за потрібне підняти. Мовляв, лежить — то й нехай лежить.
Та одна жінка все ж нахилилася й підняла знахідку. Виявилося, що це документ — єдиний квиток, який в Україні видають дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, на час їхнього навчання в державних закладах освіти. Він належав дівчинці, учениці професійного ліцею, розташованого в населеному пункті неподалік.
Жінка роззирнулася — поруч не було жодного підлітка. Що робити? Залишити на лавці? Занести в крамницю? Написати оголошення? І раптом вона згадала, що її знайома, вчителька християнської етики, часто їздить у той населений пункт. Можливо, передати їй?
Вона поклала документ до кишені й пішла у своїх справах.
Минуло кілька днів. Надворі потепліло, зимовий одяг поступився весняному. Квиток спокійно лежав у кишені пуховика, що висів у шафі, аж поки жінка знову про нього згадала. Згодом документ передавали від однієї людини до іншої — і ось він опинився у вчительки.
— Але ж я викладаю в зовсім іншому закладі! — здивувалася вона, та, трохи подумавши, вирішила спробувати знайти власницю. Зателефонувала до ліцею, представилася співробітницею місії «Надія — людям» і повідомила про знайдений квиток. Директор підтвердив, що це їхня учениця. А потім несподівано запитав:
— Якщо ви несете надію людям, то чому не приїдете до нас? Нам теж потрібна надія.
Це запитання водночас і здивувало, і зворушило вчительку. Вона знала Того, Хто дає справжню надію, і була готова ділитися нею.
— Ми можемо приїхати до вас із виставкою картин «Життя Ісуса Христа у творах мистецтва», — запропонувала вона.
— Приїжджайте, — одразу відповів директор і назвав дату.
Коли настав той день, в актовій залі ліцею, наповненій підлітками, панувала особлива атмосфера — тиха, глибока, сповнена світла, віри, любові та надії. Опис кожної картини супроводжувався біблійними розповідями, які допомагали краще зрозуміти зміст, відчути емоції й духовну силу зображених подій.
Через мистецтво присутні змогли доторкнутися до вічних істин, замислитися над цінностями й по-новому побачити знайомі біблійні сюжети.
Діти слухали напрочуд уважно й серйозно. А після завершення виставки отримали в подарунок Біблії та християнську літературу.
Серед них була й та дівчинка, яка загубила квиток. Як виявилося, вона не вельми переймалася його втратою… Та, можливо, саме через цей випадок у її житті з’явиться щось значно важливіше.
