Ярослав Довгий разом із дружиною Оксаною і дочкою Євою присвятили себе служінню трудовим мігрантам з країн колишнього СРСР в Італії.

Коли Ярослав вперше потрапив до Італії з метою лікування, він побачив величезний дефіцит російськомовних церков при великій кількості російськомовних приїжджих. У невеликому містечку Казерта, поблизу Неаполя, з населенням в 75 тисяч осіб налічується десять тисяч лише офіційно зареєстрованих гастарбайтерів. Ярослав згадує, як дивлячись на панораму розташованої на пагорбі Казерти, він немов відчув, що Бог показує йому це містечко як його місіонерське поле.


Спілкуючись з мігрантами, Ярослав зрозумів, що і невіруючі, і віруючі мають гостру потребу в Євангелії. Як ті, так і інші виявилися відірваними від своїх родин і церков на десятки років. Люди, які виїхали на заробітки з країн Східної Європи, дуже часто потрапляють у вкрай важкі умови: кожну зароблену копійчину відсилають додому, відмовляють собі у всьому, трапляється, що й голодують, працюють ночами, мають всього близько шести годин відпочинку за весь робочий тиждень. Через тривалу відсутність дуже сильно страждають і руйнуються сімейні стосунки, а зароблені гроші не приносять урешті ні користі, ні радості.

З лютого 2015 року Ярослав самовіддано взявся за служіння створення нової церкви, паралельно веде дитячий клуб, займається вуличним євангелізмом. У співпраці з місцевими італійськими громадами Ярослав зусиллями буквально однією своєю сім’ї зумів розгорнути широке служіння милосердя: онкохворим, жінкам-заробітчанкам, служіння літніх таборів і виїздів до моря, допомоги в місцевому реабілітаційному центрі. Їхня сім’я постійно служить даром гостинності, до них звертаються мігранти за найрізноманітніших питань: допомогти з перекладом, переночувати, відвести до лікаря, допомогти знайти роботу або житло. Збираючи кошти через фейсбук, Ярослав зумів провести невеликий дитячий євангелізаційний табір. Ярослав також пройшов навчання в Школі біблійної проповіді в Рівному.

Усі, хто зміг відвідати місце його служіння в Казерті, звернули увагу на посвячення цієї сім’ї Божій справі й благословення цього служіння. Зусилля Ярослава та Оксани не були даремними: цього літа прийняла хрещення перша в церкві сімейна пара. Слава Богові за це!