Друзі, ми дякуємо за молитви про табір для сімей постраждалих у війні, який відбувся у Вірменії в січні. Господь прославився! Можу зі 100 % упевненістю сказати, що наша служительська команда не була готова до того, що ми пережили. Господь каже, що коли ми немічні й слабкі, тоді прославляється Він.
З учасників табору хтось втратив сина, чоловіка, хтось був поранений, хтось ще не знайшов своїх рідних серед зниклих безвісти, хтось залишився без будинку. Всі ці сім’ї наша команда відвідувала до табору.
На другому вечірньому служінні під час заклику 38 осіб підняли руку на знак того, що вони хочуть примиритися з Богом і віддати своє життя Йому.
В останній вечір майже весь зал підняв руки для молитви покаяння. Господь справді наш Бог! Він продовжує виявляти Свою милість і благодать!
Я не можу точно сказати, чи всі ці люди примирилися з Богом, – Господь бачить серце і знає, хто Його. Але ми вдячні Богові, що весь час табору звучала Євангелія.
Поділюся кількома моїми спостереженнями:
- у день заїзду всі були сковані, із заплаканими очима. Одна мама, чий син загинув, зловила мене й Севака в коридорі та почала показувати фотографії свого загиблого сина…
- під час дитячого служіння діти малювали війну, один хлопчик намалював танк із прапором Вірменії, тому що його рідний старший брат загинув у танку…
- потім Господь щось зробив, і на другий день табору в об’єктиві фотоапарата я побачила перші усмішки на похмурих обличчях тат і мам, які втратили своїх дітей.
Благословляйте Господа, Він дивовижний серцезнавець! Навіть у долині непроглядної темряви Він – СВІТЛО.
Наші служителі продовжують спілкуватися й відвідувати всіх, хто був у таборі. Продовжуйте молитися про подальше служіння цим людям.
Ми слабкі, у нас немає слів розради для скорботних, тільки Господня сила зміцнює в такі моменти й тільки Його Слово підбадьорює дух, тому ми дуже вдячні за кожну молитву!
Ніна П.
