Живучи у Вірменії майже 5 років, ми з чоловіком переживали різні труднощі. Але найважчим був жовтень 2020 року: воєнний стан у нашій країні; у зв’язку з цим багато «гостей» із зони конфлікту; тисячі нових хворих на коронавірус. Загалом 2020 рік — рік різних викликів, особливо для християн.

Ми розуміємо, що в цій важкій ситуації Господь продовжує будувати Своє Царство. Сьогодні в країні така ситуація, що немає людей, байдужих до Бога і Євангелія: хіба не в труднощах люди шукають Бога? Ми бачимо Божу роботу в серцях багатьох.

Господь благословив нашу команду в служінні «гостям» (людям, які переселилися із зони конфлікту в інші міста й села Вірменії). Багато сімей прийняли до себе земляків: літніх людей та жінок із дітьми. У нашому будинку теж деякий час жила мама з 4-ма дітьми.

photo-by-Artak-Petrosyan

Ми роздали багато продуктових пакетів, одягу, взуття. У країні не залишилося байдужих людей, допомагають усі: хтось збирає їжу і одяг для солдатів, хтось приймає в себе людей із зони конфлікту, хтось влаштовує екскурсії дітям із зони конфлікту, хтось збирає одяг і їжу нашим гостям. Багато людей втратили рідних, інші в одну ніч опинилися просто неба. Відвідуючи різні сім’ї, часто так важко взагалі щось сказати, ми просто залишаємо Євангеліє. Спільна біда об’єднала вірменський народ. Бабуся Севака родом із Нагірного Карабаху. Багато хто з наших родичів зараз вимушено залишили свої будинки. Була можливість познайомитися з ними та допомогти як фізично, так і морально.

Велика частина нашої команди служителів, і ми також, перехворіли або ще продовжує хворіти на коронавірус. Можу сказати, що ця хвороба не тільки фізична, але завдає й душевних страждань, що супроводжуються апатією, байдужістю і небажанням взагалі щось робити. Вдячна Господу, що провів нас через цю хворобу і відновлює наші тіла й душі.

Друзі, продовжуйте молитися:

  • про Божу милість і захист;
  • про щире покаяння вірменського народу, багато людей відкриті до Євангелії, нехай вони знайдуть спокій своїм серцям біля ніг Ісуса Христа;
  • про відновлення після хвороби нашої команди служителів;
  • про покаяння наших мусульманських сусідів, щоб Господь спонукав Церкву в цих країнах свідчити в цей непростий час;
  • про служіння нашим «гостям» із зони конфлікту, ми продовжуємо допомагати продуктовими пакетами, одягом та іншими предметами першої необхідності;
  • про медичних працівників: наші брати й сестри у Христі просять молитися про них, оскільки багато поранених, багато хворих на коронавірус;
  • про сім’ї, які втратили своїх близьких у цій війні, нехай Господь відвідає їх і дасть спасіння їхнім душам.

Ніна Парванян