Щойно ми дізналися про підрив окупантами дамби на найбільшому водосховищі річки Дніпро на Каховській гідроелектростанції, то почали думати про те, як допомогти постраждалим людям в цьому регіоні. Оскільки у нас не було спеціалізованої техніки й обладнання для порятунку людей на воді, вирішили зачекати кілька днів, поки зійде вода, а тоді зібрали продукти швидкого приготування, речі, різну гуманітарну допомогу й вирушили в напрямку Херсонської області в розвідувальну поїздку. Працівник християнської місії “Надія – людям” і пʼятеро волонтерів з біблійної місіонерської церкви “Община Доброго Пастиря” м.Рівне поїхали на двох мікроавтобусах.
Першою точкою, в яку ми приїхали, було м. Камʼянське, що на Дніпропетровщині, — церква нашого Обʼєднання «Дім Агапе» (пастор Сергій Тимофєєв). Прийняли нас, як завжди, тепло, по-домашньому. Наступного дня разом з місцевою церквою ми роздавали гуманітарну допомогу нужденним людям із зони бойових дій і свідчили їм про Христа.
Відтак вирушили на Херсонщину. Виявилося, що в ближніх селах люди вже отримали гуманітарну допомогу, а от що реально їм було потрібно, так це водяні помпи, щоб відкачати воду.
У дальніх селах становище людей складніше. Так у селі Благодатівка люди живуть як на острові, бо село навколо підтоплене. Добратися до них можна було лише на човні. При спілкуванні з місцевими мешканцями вражає те, що люди, знаючи тебе 5 хв, готові ділитися з тобою своїми проблемами й особистими переживаннями. І це дуже цінний час для того, щоб говорити їм про Христа.
Приїхавши в село Бобровий Кут, ми почали гуртом розвантажувати те, що привезли. Дуже швидко до нас почали приєднуватися охочі допомогти. Така щира взаємодопомога також вражає. Господь подарував нам хороший час, коли ми могли спілкуватися з людьми, молитися за них і розповідати їм Євангелію.
Знову переночувавши в Кам’янському, наступного дня ми відвідали с. Червоногригорівку і м. Нікополь, де є наша братня церква “Шлях Спасіння”. Там ми зустрілися з іншою реальністю. Води практично немає, люди стоять у величезних чергах, щоб отримати привізну воду, а вона ж украй потрібна і людям, і домашнім тваринам, і худобі.
Спілкуючись з однією жінкою, почули таку невеселу історію. Її подруга ходила по воду. Відстоявши чергу, отримала свої 4 бутлі по 5 літрів. Вона принесла їх до свого будинку, де жила на четвертому поверсі. Втомлена жінка залишила 2 бутлі води біля підʼїзду, а два інші понесла додому. Коли ж спустилася, то тих двох бутлів вже не було, — така велика потреба в людей!
Через біду на Херсонщині такі місця, як Нікополь, залишаються на другому плані й люди там фактично борються за виживання.
Зараз ми молимося і готуємося до нової поїздки, в яку маємо намір запросити добровольців, готових допомагати в розчищенні сміття й відновленні осель, зруйнованих водою. Просимо вас також молитися про ці постраждалі регіони, про служіння помісних церков там, про те, щоб нам Бог давав сил і мудрості організовувати допомогу і служити.
Павло Шокрута
