Але ви приймете силу, коли на вас зійде Дух Святий;
і будете Мені свідками в Єрусалимі та в усьому
Юдеї та Самарії і навіть до краю землі.
Дії 1:8
Мир Божий усім друзям!
Ось і промайнули три місяці нашого служіння в Якутії.
Перші два тижні пішли на дорогу, але це був не просто перегін автівки. Дорогою, у різних містах, відвідали 4 реабілітаційні центри, проводячи корисні зустрічі з реабілітантами. Говорили про гріх, про нове життя у Христі, про благодать і спасіння. А також провели збори в декількох церквах: послужили Словом, свідченням, співом, придбали нових друзів та безліч молитовників.
Другі два тижні були у церкві невеликого якутського міста. У місцевих віруючих немає постійного служителя, накопичилися питання та проблеми, які треба було з Божою допомогою вирішувати. За цей час 10 людей пройшли курс з основ віри, що складається з п’яти уроків, були покаяння. Відвідали багато родин у цьому місті та у прилеглих селищах. У будинках невіруючих людей зустріч могла тривати від 10 хвилин до 2-х годин. Якщо господарі запрошують на чай, це означає надовго. 80% людей запрошували зайти в оселю, й більшість часу ми намагалися говорити з ними про Бога.
Наступні три тижні ми приділили час для благовістя у північних селах цього улусу. Вдалося відвідати 13 із 23 сіл. Насамперед ми заходили до тих, кого знали з минулої поїздки, а також Господь відчинив двері до інших домів, була можливість проповідувати в клубах. Слава Богу, у двох селах були покаяння.
Потім ми проїхали п’ятсот кілометрів на північ, і наступний тиждень пройшов у «загубленому» евенкійському селі, яке знаходиться в арктичному улусі і де ще ніколи не було благовісників, ніколи не звучала Євангелія. Жителі села були дуже здивовані нашим візитом. По-перше, тому що ми подолали довгий шлях бездоріжжям, по-друге, тому що ми прийшли до них зі Словом про Христа і з гуманітарною допомогою. Боже насіння було посіяне в десяти домівках евенків, а також народ зійшовся послухати про Христа у помісному етнічно-культурному центрі. Вдячні місцеві жителі у дорогу дали нам багато їжі: оленячого м’яса та риби. Слава Богу, роботу в селі розпочато, контакти зав’язані. Далі поки що планую дистанційну роботу з цими людьми, але хотілося б до них приїжджати ще.
Наступний тиждень – це поїздка в евенкійські села Заполяр’я. Туди їхали 800 км. Завітали в 4 села. Кінцевою точкою буловіддалене від цивілізації евенкійське село. Минулої поїздки я взяв кілька контактів евенків із цього села. З дому я вів дистанційну роботу з ними, надсилав їм уроки з основ віри. Тепер, коли ми приїхали знову, нас зустрічали як своїх. Були відчинені двері для відвідування людей у домах та муніципальних установах. У місцевому будинку культури зібралося понад 30 людей послухати Євангельську Звістку. Деякі жінки, які пройшли курс з основ віри, називали нас братами, а себе нашими сестрами. Подібні благословення Божі супроводжували нас і в інших селищах. В одному місці в бібліотеці зібралося 25 людей послухати Слово про Христа. А ще мені запам’ятався будинок, де зібралося кілька сімей-родичів евенків, і ми говорили з ними про Бога до півночі. Зараз у деяких із них точиться духовна боротьба. З одного боку, вони вірять у духа тайги, полювання — у Байаная, приносять йому свої дари. З іншого боку, вони почули про Живого Бога — Творця і Спасителя Ісуса Христа.
Ми молимося, щоб Господь працював у цих серцях, і там у Заполяр’ї утворилася група віруючих евенків. Попри те, що в цій поїздці у нас була серйозна і витратна поломка машини, все ж таки вважаю цю поїздку однією з особливо благословенних Богом!
Наступний тиждень — це подорож у нові улуси. Там у п’яти селах проживають якути, евенки та долгани. Кінцевою нашою точкою було Долганське село, яке знаходиться на березі Льодовитого океану – моря Лаптєвих. Ми подолали відстань до цього села близько 2000 км. У цих селах допомагали людям продуктовими пакетами, одягом, взуттям, роздавали дітям солодкі подарунки. Але найцінніше — це вручити людині Писання і розповісти Живе Слово про Господа і Спасителя Ісуса Христа. З радістю це робили у кожному селі.
Наступні 10 днів був шлях додому: з південного узбережжя Північного Льодовитого океану на північне узбережжя Чорного моря, знову «з півдня на північ».
Дорогою відвідали ще 4 церкви зі Словом підбадьорення.
Дісталися додому добре, хоча півдорозі то сніг йшов, то дощ лив, а місцем нашого нічлігу був наш місіонерський автомобіль. За все слава Богу!
Загалом у Якутії відвідали понад 10 малих груп та церков, 30 сіл, 7 із них у Заполяр’ї, відвідали більш 140 осель невіруючих з гуманітарною допомогою та словом про Христа та провели 9 групових зустрічей із населенням. Стали свідками покаяння 6 людей. Загалом у різних поїздках в різний час разом зі мною взяли участь ще 20 християн, а також було багато тих, хто дистанційно допомагав, переживав та молився за Божу справу в Якутії.
Ваш брат Андрій
