27–30 березня брати Аркадій Сльоза і Вячеслав Артерчук знову мали поїздку до військових в Донецьку область.
Поїздка на Схід насправді почалася з поїздки на Хмельниччину, мешканці якої приготували багато гостинців для наших захисників, окрім того, що було придбано в м.Рівне.
Перша зустріч з військовими відбулася в Покровську — нашим братом Олексієм і його бойовим побратимом Андрієм з 72-ї легендарної бригади «Чорних Запорожців» Олексій передає всім вітання зі світлим святом Воскресіння.
По особливому військові цінують листівки від дітей… часом, здається це дрібниця, але багато хто з захисників дивлячись на малюнки і читаючи листи від дітей отримують підбадьорення, адже знають за що воюють.
Окрема подяка всім причетним до виготовлення маскувальних сіток! В цю поїздку ми змогли відвезти 25 штук, хоча якби привезли 25 тисяч, їх би теж розібрали, настільки великою є потреба в цих засобах захисту.
Відвідали військовослужбовців з Рівненщини, для нас особлива честь послужити землякам і відгукнутись на їхні потреби.
На лінії фронту зустрілися з уже знайомим підрозділом. Хоча привезли безпосередньо в окопи небагато, але були прийняті дуже радо.
На одну з позицій вирушили на капеланському бусі, який має менші розміри і більш маневровий. Щойно прибули, недалеко стався приліт і всі кинулись в підвал. Після наступного прильоту почули звук багатьох менш потужних вибухів – касетного снаряда… Брати не встигли злякатись, настільки все швидко відбувалось, а от військові явно були напружені й запропонували відвідувачам негайно їхати геть. Швиденько виклали все, що привезли, і поїхали. Скоріше за все, бус був помічений ворожим дроном і, відповідно, позицію обстріляли… Згодом по рації повідомили, що будівлю, в підвалі якої ховались брати, знову обстріляли мінами. З Божої ласки й у відповідь на ваші молитви обійшлося без жертв!!!
Потому брати побували в різних підрозділах, заїхали до розвідки, саперів, зв’язківців… Загалом мали спілкування ще з п’ятьма різними групами військових. На кожному місці обов’язково ділилися Євангелією. Молились разом із хлопцями і дякували за їхню службу. Воїни 109-ї бригади, основний склад якої – донеччани, також щиро привітали всіх з Пасхою.
Окрім цього, брати знову провідали Миколу Леонтійовича, тата віруючої сестрички Юлі, студентки Рівненського біблійного коледжу, яка з сім’єю вже понад 3 роки мешкає в Польщі. Юля також приїхала до батька, який в умовах постійних обстрілів продовжує жити в м. Костянтинівка. Нещодавно був приліт всього за 200 м. Брати могли засвідчити татові Юлі Добру Звістку про Христа Розп’ятого і Воскреслого. Господь поблагословив їхнє спілкування.
У Павлограді наші служителі познайомились з віруючою сестрою Юлею з Тернополя. Вона волонтер, допомагає парамедикам на фронті. Багато її друзів загинули, в неї була сильна депресія і вона вже пройшла курс реабілітації і відновлення після ПТСР у Швеції. Коли наші брати повертались додому, вона під’їхала з ними до Полтави, щоб провідати й підтримати важкопораненого знайомого парамедика, сироту, в якого немає рідні…
Дуже дякуємо вам за постійну молитовну і фінансову підтримку! Нехай Господь благословить вас і збереже, захистить від усякого зла і збагатить на добрі діла!
Відгуки учасників поїздки
«Повертаючись додому, дякую всім за молитовну підтримку. В поїздці ми мали дуже хороші зустрічі з нашими військовими, гарні знайомства з новими захисниками. Кожен із них отримав якесь підбадьорення, якісь особливі гостинці, вони за все це щиро вдячні всім вам, друзі, хто долучився до цього служіння. Ми вітали їх і розповідали Євангелію про Ісуса Христа, який прийшов у цей світ і віддав Себе в жертву заради нашого спасіння. Наші воїни дуже потребують Христа, вони готові слухати Євангелію і мали бажання молитися. Ми молилися разом, благословляли їх Господнім ім’ям. І ми просимо нашого Господа Ісуса Христа, щоб Він у ці дні по-особливому доторкнувся до їхніх сердець. Нехай Бог прославиться! Христос Воскрес!»
Аркадій Сльоза
«Я щиро вдячний всім, хто підтримував нас у цій поїздці. У цей непростий для України час, коли третій рік триває війна і в усьому: на фронті, в економіці, в політиці, в медицині, в освіти – скрізь є якісь проблеми, можна покластися тільки на Бога, тільки на Ісуса Христа, Який воскрес. І в Ньому наша надія, наша радість, все наше життя.
Як би хто не втомився від війни, вона від цього нікуди не подінеться і ворог вперто прагне вбивати, нищити і руйнувати, — це реальність сьогодення. Як довго і з якою інтенсивністю буде тривати війна ніхто напевно не зможе сказати, але перемога точно не настане сама собою. Або ворог знищить нас, або це зло має бути кимось зупинене. Наші воїни з останніх сил стримують зло, але їх стає все менше, а зла, на жаль ні. Що робити? Моліться, щоб Господь вам особисто сказав, як ви можете виступити проти зла, в чому ваша роль в історії, яке майбутнє ви очікуєте? І нехай Господь кожного з вас рясно благословить глибокими стосунками з Ним Самим, через що ви зможете отримати відповіді зокрема й на ці питання.
Благословень всім із надлишком!»
Вячеслав Артерчук
