Туреччина — це дуже гарна країна, і люди там дуже привітні, але вони не так швидко відгукуються за заклик до покаяння. Тому в цій культурі дуже важливо не тільки проголошувати Євангелію, але й бути тією Євангелією, щоб навколишні люди бачили в християнах Того, у Кого вони вірять.

Наш брат і служитель у цій країні розповідає з власного досвіду: «Коли ми вперше з дружиною приїхали в Туреччину, то нам казали, що турки взагалі не каються. Одні віруючі люди вже 10 років живуть тут поряд із ними і ще жодного разу не бачили, як хтось покаявся. Але часто буває, що люди бачать не так, як Бог бачить. За цей час ми навчилися розуміти місцевих людей і переконані, що Господь і тут  робить Свою працю. Наприклад, коли один турок-мусульманин уперше почув, як ми молимося нашому Господу, для нього це стало поштовхом до пошуку істини.

Наше служіння людям у цій культурі проходить вдома, на вулиці, під час особистих зустрічей чи відвідуванні їхніх сімей. Переважно це спілкування за столом, часто зустрічі проходять допізна, і часом мені доводиться залишатися в них вдома на ночівлю, а також буває, що вони приходять до нас додому і в нас вдома залишаються іноді на два-три дні. Тобто проживати з ними життя — ось це і є учнівство для нас.

Це коли мусульманин-уйгур, почувши одного разу Євангелію, приходить до мене додому і пошепки запитує, як йому тепер жити і що робити. А також узбек, який узяв одного разу Біблію в руки у мене вдома і кричав, що він безгрішний і що Ісус не може бути Сином Бога, але тепер, за Божою волею, шукає нагоди після роботи зустрітися і поговорити зі мною на духовні теми.

Багато з тих, кому ми служимо, неосвічені, вони ніколи не брали до рук книги, але вони можуть слухати і «читати» людей. З ними не можна лицемірити, їм важливо являти не себе, а являти Христа у своєму житті.

Зараз ми відчуваємо особливу відповідальність за молоді сім’ї, з якими подружилися. Під час наших частих зустрічей вони відкривають свої проблеми, запитують поради, ми разом молимося, і це також одне з наших служінь. Бог може чинити через нас дивовижні справи, адже ми носимо в собі великий скарб, дорогоцінний, духовний. Ця сила походить не від нас, а від Бога. Нам не треба боятися йти говорити про Ісуса, тому що у нас є Дух Божий. Брати й сестри, рясних благословень вам, нехай Його благодать буде з вами. Любимо та обіймаємо вас!»

Будь ласка, продовжуйте молитися за наших служителів і за тих, кому вони несуть Слово Боже!