День Подяки в умовах війни дещо відрізняється від минулорічних святкувань. Замість звичних нам інсталяцій з безліччю смаколиків — стриманий мінімалізм.
З однієї сторони, західної: декілька морквин, цибулька, картопелька, гарбуз, яблука, перчик й капустина з бабусиного городу та декілька закруток «на зиму». Того, що вродило. І гарний пучок колосків, перевʼязаний жовто-блакитною стрічкою.
З іншої, східної, — використані тубуси від гранатометів, нова форма українського воїна, яку він так і не встиг одягнути, його взуття та амуніція. Світла пам’ять усім загиблим за нашу свободу, за дитинство наших дітей, за їхнє майбутнє!
А ще цю інсталяцію доповнив самотній, обпалений війною колосковий снопик.
У цей шкільний ранок було багато подяк! Попри біль та війну, нам є за що і за кого дякувати Богові!
Вдячні за титанічну витривалість, мужність, силу та гарячі серця українських воїнів. З нами був дорогий для нас гість – Макс Вавринюк. В цьому непохитному воїні ми бачили багатьох захисників, які собою закривають таких як ми.
Дякували Богу за лікарів, які 24/7 розділяють біль інших та не втомлюються спасати поранених.
Дякували за волонтерів, які, не покладаючи рук, збирають підтримку зі всього світу.
Вдячні за вчителів, які викладають не лише знання, але й освітлюють дитячий шлях посеред темряви.
Дякували за батьків, які разом з вчителями, формують й виховують нове покоління впливу.
«Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5:18).
Настя Господарисько
