Минув ще один рік життя. Пройдено ще один відрізок шляху. Підбито підсумки. Радісно усвідомлювати, що милість Божа оновилася й для нашої церкви «Божа Благодать» (Boża Łaska) у Варшаві.
Один хлопець і одна дівчина — члени нашого підліткового клубу — покаялися у 2020 році, про що засвідчили в церкві. Потім ми з ними займалися індивідуально, і вони ще більше утвердилися у своїй вірі. У їхніх життях з’явилися плоди покаяння, які стали помітні навколишнім. Особливо це було видно в їхніх сім’ях. І ось, у неділю, 1-го березня, у нашій церкві було свято — ці дві юні душі вступили в завіт з Господом, прийнявши водне хрещення!
Радісно бачити, як Боже Слово, потрапляючи на добрий ґрунт, проростає й приносить плід. Це велике підбадьорення для мене особисто продовжувати “вчасно й невчасно” проповідувати Євангелію, використовуючи всі доступні засоби. З цими молодими людьми Господь подарував нам хороші стосунки, я б навіть сказав, що ми подружилися. Для цього знадобився час. Думаю, що не останню роль зіграли й наші щотижневі молодіжні зустрічі в нас удома за сніданком. У невимушеній атмосфері більше, ніж десять підлітків не “зависають” у телефонах, а вчаться живому спілкуванню. Але й це не головне. Читання й послідовне вивчення Біблії для багатьох із них справді стало цікавим і захопливим. Молитва вголос уже не бентежить їх так, як це було спочатку. За все це тільки Богові слава! Господь і Владика може спасати й без нашої участі, але Він дав нам привілей бути Його співпрацівниками. Я молюся за інших хлопців і дівчат нашої молодіжки, щоб Господь явив милість і всі вони, щиро повіривши, також хрестилися в ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Ще одна радісна подія, від якої серце моє у захваті — чоловік однієї нашої сестри, поляк, увірував. Алілуя! Господь трудився в серці цього грішника, хоча той не подавав знаку. Був період, коли руки зовсім опускалися. Їхня сім’я розвалювалася, а він вів безбожне життя. Його дружина була в розпачі… Але Бог учинив неймовірне. Щось сталося з ним. Щось, що він і сам не може описати. У той день він сидів у машині й волав до Бога про спасіння від цієї безнадії. І Господь почув! Слава Йому! Я спілкувався з ним у нього вдома. Ми говорили більше як дві години, і я не впізнавав його. Молю Бога, щоб це не були просто емоції. Щоб те, про що він говорив, було справжнім і незворотним. Він говорив про Боже прощення, про віру в Ісуса, про прийняття, про бажання присвятити своє життя Богові, про свою любов до людей. Так, багато він ще не розуміє, але він вже хоче йти до своїх друзів і говорити їм про Христа. Його обличчя сяє радістю. Він читає Біблію, і в нього мільйон запитань. Він хоче ходити до церкви, і його віруюча дружина запропонувала піти разом у польську. Але він сказав, що хоче до нас. «Ти ж там нічого не зрозумієш», – сказала дружина. «Ну й що, – відповів він, – зате мене там люблять!» Наступної ж неділі він був на нашому служінні. Великий наш Господь! Слава Йому!
Великим благословенням для нашої церковної громади був виїзд на два дні на заміську базу. Гарний час спілкування, відпочинку й служіння одне одному. Приємно бачити, як брати та сестри будують дружні стосунки між собою. До речі, на цій базі ми збиралися, коли проводити богослужіння в нашому церковному будинку було заборонено. Слава Богові за наших польських друзів, які радо приймали нас на своїй базі в цей тривожний час!
Наша громада потихеньку росте й кількісно. У нашому церковному списку 24 дорослі члени. Плюс близько 15 осіб постійних відвідувачів зібрань. Близько десятка підлітків і приблизно стільки ж дітей.
Нещодавно я почав проповідувати польською. Це з самого початку було нашим баченням – асимілюватися в культуру країни, у якій перебуваємо. Наша мета — проповідь Євангелії цьому побожному народу, який у більшості своїй, на жаль, не знає Бога. Уся наша громада розуміє це й підтримує. Слава Богові за це!
Цього літа Господь дозволив нам почати регулярні євангелізації з картинами. Люди жваво цікавляться, дивляться, фотографують. Але найголовніше, вони слухають Євангелію. Хоча ніхто з тих, кого ми запрошували, ще не прийшов до церкви або на домашню групу, я радий тому, що наші люди, перемагаючи в собі комплекси та страхи, вчаться розповідати полякам, і не тільки полякам, Благу Звістку про Спасителя Христа. На сьогодні, щоб проводити такі заходи не треба мати спеціального дозволу. Досить просто попередити міську владу електронним листом з короткою інформацією про місце й час проведення заходу. Все це з Божої ласки!
Цього року нашу церкву знову благословили подарунками. Однак через карантин ми не змогли організувати якесь різдвяне дійство для дітей, як в минулі рази. Тому вирішили піти до наших невіруючих знайомих, у кого є діти, прямо додому з подарунками й привітати з Різдвом. Я не очікував, що буде таке тепле прийняття! Люди запрошували до себе в оселю, слухали Звістку про народженого Спасителя й пісні на Його честь. Думаю, що ці діти із задоволенням погодяться поїхати в наш табір, а може, і залишаться в церкві. Дай Боже!
Улітку ми плануємо, якщо Господь дозволить, провести табір для дітей та підлітків, як два роки тому. Є команда, яка хоче послужити нам. У нас є група молодих людей, які будуть допомагати лідерам. Є хороша база на березі озера. Є безліч знайомих, у яких є діти. Ми хочемо зібрати близько 100 дітей, щоб пізніше мати з ними контакт. Можливо, деякі з них захочуть згодом відвідувати наші молодіжки та дитячий клуб. З минулого табору одна дівчинка регулярно відвідує ці молодіжні зібрання. Це реальний плід, а отже, варто докладати зусиль, щоб і в цьому прославився Господь!
Збираємося в малих групах щоп’ятниці – їх у нас уже, слава Богу, дві, у різних районах Варшави. Щосуботи – молодіжки, на які приходить близько 10 підлітків. Недільні богослужіння в нас удома з одночасною онлайн-трансляцією на ютубі.
Ми продовжуємо молитися про приміщення для зібрань, якого в нас поки немає, але з’явилася надія. У хорошому районі Варшави є чудове приміщення, і я написав прохання владі міста! Близько станція метро, це недалеко від місця, де ми євангелізуємо, — просто супер! Правда, треба зробити невеликий ремонт, але це взагалі не проблема. Проблема в іншому. По-перше, щоб нам його дали, а по-друге, щоб дали за не дуже велику плату, оскільки район направду хороший. Там ми змогли б реалізувати наші давні мрії – курси польської та англійської для невіруючих, спортивний клуб, недільна школа і ще багато чого. Віримо, що Господь нагледить, хоча відповіді від влади ще немає. Я вірю, що, маючи таке приміщення, наша церква зможе бути більш ефективною в проповіді Євангелії. Щоб прославився в усьому Господь!
Дякую вам за молитви, за вашу участь! Будьте благословенні, і бережи вас Бог!
Ваш брат у Христі Саша Ільїн
