Шлюб – це стосунки, які потрібно берегти і розвивати

У сучасному світі питання про офіційну реєстрацію стосунків між чоловіком та жінкою, які проживають разом, дедалі частіше викликає здивування і слова у відповідь: «Для чого? Ми лише спробуємо жити разом. Можливо, не вдасться? Для чого тоді страждати?» тощо.

Молоді подобається така позиція, і її популярність поширюється досить швидко. Люди вважають, що шлюб – це інструмент для вирішення особистих проблем. Чи існує інший погляд на стосунки між чоловіком та дружиною у шлюбі? Чи варто взагалі жити все життя з одним  партнером? Чи є щастя у шлюбі? З цими запитаннями ми звернулися до викладача-консультанта з питань сім’ї та шлюбу Міжнародної громадської організації «Надія – людям» Тахіра Таліпова.

Тахір Таліпов народився 1954 р. в Пермській області в Росії.

За національністю – татарин.

Освіта: Ташкентський машинобудівний технікум (кваліфікація – технік-технолог),

Курський біблійний коледж Святої Трійці (пасторське служіння та богослов’я).

Викладач-консультант з питань сім’ї та шлюбу МГО «Надія-людям».

Зараз живе в Криму, в м. Сімферополь.

Одружений. Батько п’яти дітей.

–   Яку уяву про сім’ю, про роль чоловіка та дружини в шлюбі сформував у Вас шлюб Ваших батьків?

– На жаль, як говорять сьогодні, я виріс у «неповній» сім’ї. Відчув на собі гіркий присмак життя без батька. Тоді я думав, що ті, хто мають обох батьків, перебувають у кращому становищі, ніж я, та в душі їм тихо заздрив. Чоловіка я уявляв собі у ролі захисника, друга, а жінку – доброю, лагідною, вільною від страхів.

– Чи була у Вас на момент одруження сформована уявна модель побудови щасливого шлюбу? Чи варто взагалі про це думати до весілля?

– Так, була. Це був приклад подружнього життя моїх сусідів. Їм доводилося багато працювати, щоб прогодувати п’ятьох дітей. Та все ж жили вони матеріально досить бідно. Але духовно були багаті. Звичайно, це я зараз так можу стверджувати А тоді я багатьох речей не знав і не розумів, але спостерігаючи за їхнім життям, усвідомлював, що вони живуть по-іншому. Між чоловіком та дружиною були такі стосунки, яких я не бачив ні у своїй сім’ї, ні у сім’ях моїх родичів та інших сусідів. Вони разом читали Біблію, ходили на богослужіння, співали, грали на різних музичних інструментах – балалайці, мандоліні, гітарі та інших, і багато сміялись.

Він був на своєму місці, а вона – на своєму. Сподіваюся, що читачі мене правильно зрозуміють. Вони не жили по книжках, їх тоді й не було. Вони жили по КНИЗІ. Ось їхнє життя і стало для мене моделлю. Я мав бажання будувати своє сімейне життя за зразком цієї сім’ї. Хоча уява про саму побудову у мене не була правильно сформована. Не думав про це. Думав – або пощастить, або не пощастить. Як у лотереї. Можна не виграти нічого, можна – гривню, а можна – машину. Тому що моє оточення формувало таку уяву. Люди говорили: «Бідолашний, йому не пощастило з жінкою…» , або «Ось йому пощастило! Така дружина дісталась!» Навіть серед віруючих людей можна було зустріти таку позицію. Але чоловік чи дружина – не речі, тобто вони не гривня і не машина! І саме цей момент важливо зрозуміти та запам’ятати, що щасливий (нещасливий) шлюб – це не сліпа випадковість, а перш за все – результат роздумів, молитви та… довіри Богу. Є два шляхи у питанні вибору для себе супутника життя. Або сама людина обирає для себе другу половину, або – Господь. У моєму випадку Господь дав мені дружину.

Чи варто взагалі про це думати до весілля? Так, звичайно. Тому що шлюб чоловіка та жінки є важливим моментом у житті кожного. Я б сказав – найважливішим після примирення з Богом. Тому що одруження – це не на один день. У той же час хочу зауважити, що наша модель щасливого шлюбу – тільки туманний образ того, що потім дає нам Господь.

– Ким для Вас сьогодні є Ваша дружина?

– Відповім, використавши текст з Біблії: «Але ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Пет. 2:9). Вона – цариця, свята, яку я не заслуговував, але маю. Вона – добра самарянка, помічниця. Вона – мати наших дітей.

– Чи вважаєте Ви Ваш шлюб щасливим?

– Мати таку ДРУЖИНУ – це щастя! Нещодавно Аннушка надіслала текстове повідомлення на мій телефон: «Тахірчику…Слава Господу, що я твоя, кохаю!» Ми щасливі і причина нашого щастя в Ісусі Христі! Тільки Він є джерелом нашого щастя.

– Чи зустрічалися Ви з труднощами у Вашому шлюбі?

– Звичайно, зустрічалися. Труднощі були, є та будуть. По-особливому важко переносити тимчасове проживання окремо (дружина з дівчатками – в Ризі, хворий син – у Сімферополі, а я – в Рівному).  Повірте, це досить складно. Часом здається, що серце ось-ось розірветься на шматки: такий біль! Але наша надія на Божу милість та Його керівництво над нашим життям. З терпінням очікуємо, що прийде час і знову наша сім’я в єдності буде служити Господу.

Знову пригадую місце з Біблії: «А я та дім мій будемо служити Господеві» (Іс. Нав. 24:15б). Знаєте, я думаю, що труднощі насправді особливим чином з’єднують шлюб. Ми, люди, здатні особливо берегти те, що, втративши, набуваємо знову. Потім наші друзі запитують нас: «Як ви так дружно живете?» І я можу відповісти на це тільки одне: «Це не наше досягнення. Це – чудо, і його робить Господь».

– Для Вас сім’я – це …

– Тиха гавань, де постійно присутній Господь Ісус Христос. Це команда, яка спрямовує свої кроки за Господом.

– Який вплив має Бог на Вашу сім’ю?

– Він –  центр нашої сім’ї. Він – джерело нашої радості, спокою та… вчинків, часто до кінця для нас незрозумілих, але згодом здатних дивувати та вражати нас, сповнювати бажанням славити Того, Кому належить наше життя.

– Яку пораду Ви можете дати молодим людям, які хочуть одружитися?

– Перевірте правильність ваших мотивів. Дозвольте Господу керувати вашим життям. Нехай почуття страху не панує над вами.

– Яку пораду Ви можете дати вже одруженим людям?

– Не дозволяйте собі звикнути до шлюбу. Шлюб – це союз трьох: Бога, чоловіка та дружини. Тобто, шлюб – це стосунки, які потрібно берегти та розвивати.  Не дозволяйте матеріальним речам їх зруйнувати.

– Чого навчив Вас Бог через сім’ю?

– Я побачив велич Того, Хто БЕЗ КІНЦЯ… Побачив, що Бог любить робити подарунки. Він подарував нам дітей, стільки друзів, стільки братів та сестер! Навчив мене цінувати та захоплюватися тим, що мене оточує. Навчив проявляти ніжність та мужність. Він є Майстром ексклюзивних витворів, у Нього немає конвеєру. Вчить мене виявляти терпіння, милосердя, розуміти іншу людину, пізнавати Його.

– Чи думаєте Ви про те, що Ваші діти спостерігають за Вашими подружніми стосунками та формують свою уяву про життя у шлюбі?

– Так, звичайно! Всім відомо, що діти здатні копіювати те, що бачать, і значно складніше впливати на них словами. Ми з Аннушкою намагаємося через наші стосунки показати їм Христа і те, що Він є причиною наших стосунків. Ми ведемо себе природно, без панібратства. Вони бачать, що тато любить маму, а мама ставиться до тата з пошаною. (Саме такі стосунки я спостерігав у дитинстві в сусідів). Ми виявляємо знаки уваги одне до одного у присутності дітей. Для них це важливо. Мама інколи говорить дітям, що вона щаслива від того, що є жінкою. Я також говорю їм, що в них мама – найкраща жінка у світі. І вони про це знають. Ми це робимо для того, щоб у майбутньому вони мали правильну уяву про чоловіка та жінку.

– Який основний урок із теми  «Сім’я»  Ви бажали б, щоб засвоїли Ваші діти?

– Сім’ю створює Бог. Сім’я – це не нещастя, а благословення. Сім’я – це те місце, де на тебе чекають та люблять.

– Що Ви думаєте про так званий цивільний шлюб?

– Це запитання завжди викликає в мене посмішку та зустрічне запитання: «А що, є ще «військовий» шлюб?» Одним словом, нісенітниця. Цивільний шлюб – це легковажний вчинок двох егоїстів. Його й шлюбом назвати язик не повертається. Це схоже на тимчасову короткотривалу домовленість без будь-яких зобов’язань сторін. Вираз «цивільний шлюб» я обов’язково писав би в лапках, тому що жодне з цих слів не підходить до того способу життя, який ведуть двоє аморальних людей. Інститут шлюбу – це пропозиція Бога для людини. Шлюб освячений. А що це за «шлюб», який будується не на любові та довірі, а на почутті страху. Така основа ненадійна і нетривала. Це нещодавно з’явилась така собі назва «цивільний шлюб», а раніше таких людей називали «співмешканцями», «приживалками». В такому шлюбі жодна зі сторін не несе відповідальності за іншу. Яскраво виражена безвідповідальність. І як результат – поширення так званого «синдрому зозулі». Дітей, у кращому випадку, віддають на виховання дідусям і бабусям, а у гіршому – викидають у контейнери для сміття…

Ось так і живуть двоє людей, які визначили секс найпріоритетнішим заняттям у своєму житті. Але як можна спільно проживати з людиною, до якої  ти не маєш довіри та яка не довіряє тобі? Це так само, як в царстві акул, у яких після спаровування залишаються рубці від укусів. «Цивільний шлюб» повністю виключає Бога, і Господь не освячує таке співіснування. Бог та аморальність несумісні. «Цивільний шлюб» – це те, що руйнує суспільство зсередини.

– Я знаю, що Ви давно викладаєте дисципліни, пов’язані з сімейною тематикою? Чому Ви обрали саме цю сферу людських стосунків?

– Тому що саме стосунки у сім’ї  залишили глибокий слід у моєму серці ще з дитинства. А ще тому, що загальна картина в наш час щодо сім’ї як складової суспільства досить невтішна. Якщо на початку минулого століття у світі було зареєстровано в середньому 5% розлучень, то на початку двадцять першого століття ця цифра в деяких місцевостях сягає 93%. Якщо сім’я – це складова суспільства, його основа, то що буде з нашим суспільством завтра, якщо основу зруйнує епідемія розлучень? Це не новий метод руйнування. Свого часу так була зруйнована могутня Римська імперія. Не варвари її зруйнували. Були підірвані основи інституту сім’ї, а варвари лише довели справу до завершення.

– У чому, на Ваш погляд, полягає проблема молодого покоління сьогодні?

– Вони не бачили прикладу щасливого подружнього життя у сім’ях своїх батьків та свого оточення, і тому вони сьогодні так живуть, як вважають правильним для себе. Батьки не сформували в них з дитинства систему справжніх цінностей, просто тому, що не мали її самі. Батьки та діти не знають дороги, правди та життя, тобто не знають Ісуса Христа.

– Які Ви пропонуєте шляхи вирішення цієї проблеми?

– Батькам необхідно зосередити свою увагу на дітях, а не концентруватися лише на матеріальній стороні піклування. Але насамперед їм потрібно бігти до Христа. Тому що Господь сказав: «…без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів. 15:5). У церквах, школах, серед студентів різних навчальних закладів необхідно говорити про шлюб та про Того, Хто є причиною та джерелом щасливого (здорового ) шлюбу.

– Дякую за відверті відповіді. Божих благословень Вам та Вашій сім’ї.

Лариса Вісєлєва