Андрій народився в Криму в родині віруючих. Одружений, виховує трьох дочок. Його дитинство проходило за часів гонінь на християн. Віруючими були також його дідусі й бабусі. У дванадцять років на святкуванні Тисячоліття Хрещення Русі разом з великою кількістю людей вийшов на покаяння. Щире звернення до Господа відбулося двома роками пізніше, коли серця торкнулися проповіді, почуті ним в церкві.

У шістнадцять років Андрій сам почав проповідувати в простоті серця, а в 17-18 років ніс служіння керівника молоді в помісній церкві. Після армії займався молодіжним служінням ще чотири роки. Разом з хлопцями організовував молодіжні зібрання, грав на гітарі, проводив відвідування, спілкування на природі, дитячі табори, походи.

Ще підлітком Андрій із захопленням розмірковував про служіння у віддалених точках земної кулі. Слухаючи свідчення місіонерів на конференції в Ірпіні, під Києвом, Андрій зрозумів, що Бог кличе його почати місіонерське служіння народам Півночі.

У 2000 році, у віці 23 років, Андрій вперше відправився на місію в Якутію. Ставши учасником тримісячного автопробігу і відвідавши Якутію і Чукотку, дістався Колими. Потім два роки залишався в селищі Колимське, де 80% населення становили чукчі, якути, евени і юкагіри. За час його служіння там прийняли хрещення вісім чоловік, п’ятеро з них – чукчі. Зібрання відвідували близько тридцяти осіб.

У 2002 році Андрій одружився з Галею, в чиє серце Бог Своїм особливим шляхом вже вклав мрію про місіонерське служіння. Вона вчилася на місіонерському факультеті Сімферопольського центру ЄХБ і теж відчувала поклик їхати на місію. Таким чином, їхня зустріч стала не тільки початком сімейного життя, а й створенням нової місіонерської команди. Після весілля Андрій служив в тій же місцевості ще два роки вже разом з дружиною. На півночі з’явилася на світ їхня старша дочка Аліса.

Пізніше Андрій брав участь у місячній короткостроковій поїздці на Північ, відвідавши її ще раз в 2016 році. Всього він провів в Сибіру і на Крайній Півночі 6 років. У лютому 2017 року його сім’я переїхала в одне з північних міст.

Населення невеликого якутського міста 25 тисяч чоловік, з них 90% представників корінних народів. У цій місцевості, скоро будуть проходити зйомки фільму про історію народу Саха, їх побут, культуру, язичницькі вірування. Місто обрали не випадково, адже в ньому знаходиться центр язичницької культури і язичницького поклоніння. Тому на людей, які тягнуться до живого Бога, нерідко починається потужна атака з боку родичів і духів, що стоять за язичницькими ритуалами. Спілкуючись з місцевими жителями, служитель часто чує від людей слова «ми язичники» або «я атеїст». Після євангелізацій по місту, до церкви починають приходити діти й молодь, тому диявол відразу ж будує свої підступи. Невіруючі батьки лають своїх дітей за відвідування церкви і не пускають їх приходити туди. Серед молоді розпускають чутки, що християни приїхали знищити їхню культуру, нав’язати російського Бога. У людей з’являється помилковий страх, помилковий сором.

Для благовістя у віддалених селищах Півночі використовується два види служіння: автопробіг в зимовий час і авіаслужіння в літній період. Вже є літак, майданчик. Пілоти напрацьовують практику польотів. Андрій відчуває в собі покликання служити таким чином. В радіусі 500 км знаходиться двадцять три селища, які необхідно відвідувати з Євангелією.
Очікуваний результат служіння – робота в помісній церкві, проповідь і виховання учнів, служителів, зміцнення помісної церкви, організація дитячого й сестринського служіння, участь в авіаслужінні й автопробігах.

Відразу після перельоту сім’я активно включилася в служіння. Разом з дітьми Андрій і Галина стали відвідувати селища з Євангелією в сільських клубах, заводити дружні знайомства з мешканцями півночі. Діти звикають до морозів. У січні на вулиці -42, йде сніг. У селищах зіткнулися з непростими умовами проживання: туалети на вулиці, в багатодітних сім’ях сильна бідність.
Люди знаходяться в нужді та дуже раді їжі і одягу. Тому Андрій і Галя в кожну поїздку беруть з собою продуктові подарунки, гуманітарну допомогу, християнську літературу. На подив Андрія література розходиться ящиками, люди розбирають її немов в 90-і роки минулого століття. Один брат у Христі, який через хворобу мусив лишатися вдома, надав в користування свій автомобіль, і на цій машині брати проїхали пару тисяч кілометрів з Євангелією за національними селищам, відвідали десятки будиночків. Відстані на Півночі не такі, як в Європі – потрібно їхати кілька годин, щоб відвідати сусіднє село. Є віруючі сім’ї, які потрібно відвідувати, підбадьорювати, проводити з ними причастя і наставляти. У селищах зібрання проходять прямо на дому. У сім’ях, де немає дорослих чоловіків, служитель нерідко надавав допомогу в важких роботах по господарству.

Звичайно ж, музична родина Андрія бере участь в служінні співочої групи в помісній общині. При церкві Андрій займається молодіжним служінням. Бог привів до молодіжної групи з вивчення Біблії п’ятнадцять молодих якутів з невіруючих сімей. Галина активно бере участь в жіночому і в дитячому служінні.

Особливо добре пішла зовнішня робота. З нагоди різдвяних свят Андрій і Галина з подарунками та привітаннями отримали доступ в будинок для людей похилого віку, дитячий притулок, кілька середніх і вищих навчальних закладів, в спортивну школу. З кількома закладами вдалося налагодити хороші відносини. Туди запрошують знову, хочуть слухати Євангеліє, раді літературі.
У березні пройшла місіонерська поїздка на двох джипах на край землі до Моря Лаптєвих. Там проживають долгани.

Побувавши в кількох селах, Андрій і Галина запитували людей, чи є серед них ті, хто нічого не чув про Бога і про Христа. І таких поки не знайшлося. Це говорить про те, що тепер Євангеліє досягло краю землі. Звичайно, багато людей ще не знають глибину Євангелія, що Христос помер саме за них особисто, взяв їхній гріх на Себе, близький до них, любить їх і хоче спасти. Тому й потрібні благовісники, місіонери, яких Бог використовує для своєї слави, особливо в таких віддалених і суворих місцях. Ще є дуже багато роботи на Божій ниві, тому закликаємо кожного поставитися дуже серйозно до великого доручення Христа. «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» Мт.28: 19; «Та ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до краю землі ». Дії.1: 8

Тетяна Артерчук