У березні троє молодих братів з помісних церков м. Рівне — Віталій Бакунець, Георгій Михайлов і Андрій Катела — здійснити поїздку в деокуповану Херсонщину, щоб відвезти гуманітарну допомогу, поспілкуватися з людьми, розділивши їхнє горе і втішаючи їх Євангелією!

Першим пунктом призначення в Херсонській області було село, яке 7 місяців перебувало під окупацією. Староста села розповіла страшні й водночас дивовижні історії, що відбувалися тут. Вона горою стояла за своє село й іноді мала таку сміливість, що потім боялась, що за її слова і вчинки її просто вб’ють. На щастя, Господь зберіг її, і коли брати засвідчили їй про Христа, подарували Новий Завіт і помолились за неї, вона плакала і дякувала, що до неї приїхали.

Один хлопець розповів, що кілька днів тому двоє його дядьків підірвались на міні. У тій місцевості це, на жаль, зараз часто трапляється. На городах, біля річки, на узбіччях доріг спеціальними стрічками позначені небезпечні зони, куди не можна заходити, бо можливе замінування.

Брати мали можливість благовістити багатьом людям, які прийшли по допомогу. Усім охочим дарували Нові Завіти.

Наступного дня поїздка була ще небезпечнішою. Два села, куди мали завезти допомогу, розташовані просто на березі Дніпра, а відразу за річкою стоять російські війська і постійно обстрілюють ці села. Так за день до приїзду братів окупанти обстрілювали одне село 20 разів з 9 до 19 год.

Зустрівши військових, запитали, чи можна проїхати далі, ті відповіли, що можна, але небезпечно, бо на відкритій місцевості вони будуть хорошою ціллю для ворога. Помолившись, брати вирішили, що все-таки поїдуть. Коли прибули в село, то страшно ставало від кожного гучного звука, бо військові попередили, що все дуже швидко: «пуск-виліт-приліт». В такі моменти молишся особливо гаряче, але й люди більше цінують допомогу й відкриті для спілкування.

У сусіднє село везли багато брезенту, бо майже в усіх хатах позносило дахи і люди накривають їх усім, чим тільки можуть. Господь дав певний час тиші, щоб брати змогли не лише розвантажити допомогу, але й розказати Євангелію, засвідчити людям, які живуть у надзвичайно важких умовах, що Христос прийшов у цей світ, тому що Він бачив нашу духовну потребу і хотів її задовольнити. Однак не всі хотіли слухати Слово. Хтось від усього пережитого перебуває в депресивному стані, хтось знаходить утіху в алкоголі.

Молімося, щоб Христос відкрився цим людям і подарував їм спасіння.

А наші брати з Божої ласки і завдяки молитвам церкви щасливо повернулися додому, переповнені подякою Господу за збережене життя і можливість бути інструментами в Його руках.