Мир Вам, дорогі брати й сестри. З милості Божої ми прожили ще один рік. Як я вважаю, рік був благословенним, хоча й складним. Хочу поділитися тим, що Бог робив в моєму житті.

У с. Гвасюгі, з’явилося нове служіння. Сестра А., яка приймала хрещення в серпні, почала вести недільне дитяче служіння. На Різдвяні свята брати й сестри з корейської церкви, а також наша церква приготували подарунки для удегейскіх дітей. Я покликав Івана та Сергія приїхати у Владивосток, щоб вони забрали близько 40 подарунків як для дітей, так і для дорослих. Наші служителі приїхали перед Новим роком з пригодами. По дорозі, вже в третій раз за 7 місяців, лопнула ресора. Це наслідок тайгових доріг, крім того, нам потрібні були кошти на пальне. Наша церква з 24 на 25 святкувала Різдво, і я в кінці свята зробив оголошення про нужду. У той же день ми зібрали необхідні кошти на паливо. Іван ремонтував свою машину тут, у Владивостоці, але так як було оголошено штормове попередження, то вони не змогли виїхати як планували 31 грудня. Залишилися зустрічати Новий рік тут. Побули у мене в гостях, на дні народження, ми могли довше поспілкуватися і помолитися. Поїхали вони 1 січня, коли погода покращилася.

Дивно, що Івану вдалося подолати відстань в 1000 км за 14 годин по зимовій дорозі. В цьому я так само бачу милість Божу. На даний момент кількість дітей, які приходять на біблійний клуб «Добра Звістка» збільшилася до 12 осіб. За свідченням Івана, ще одна людина стала приходити на вивчення Біблії.

Крім цього, Бог дав мені радість вести три групи: у вівторок, в четвер і в суботу.

Я дуже хотів потрапити в Рівне в «Общину Доброго Пастиря» на місіонерську конференцію. Радів тому, що купив квитки порівняно недорого, але Бог вирішив по-іншому …

Почалося з того, що у нас 31 грудня відключили ліфт, і я кілька разів пішки сходив туди і назад на 9-й поверх. В останній раз, коли я піднімався, стало важко дихати і щось стискало в грудях. Я піднявся на свій поверх, тиск пройшов. Вночі другого січня я дізнався, де у мене знаходиться серце, і як воно болить. Довелося викликати швидку допомогу, яка відправила мене в невідкладну кардіологію. Я пролежав у лікарні дев’ять днів. Обстежили кровоносні судини, і лікарі сказали, що мені необхідно терміново робити операцію, так як всі чотири аорти забиті більш ніж на 90%. Звичайно, ця новина мене не порадувала, а моя дружина Світлана дуже сильно стривожилася.

Хочу засвідчити, що, коли ти знаєш, що життя може з хвилини на хвилину припинитися, сутність молитви змінюється. Жодної думки про відпочинок, про якісь далекосяжні плани. Моє бажання було спілкуватися з Христом. Дві ночі поспіль я молився упродовж чотирьох годин . По Своїй милості Бог дав можливість свідчити там в палаті, трьом чоловікам. Дивним чином вони у мене запитали: «Що таке Євангеліє?». Бог дав можливість розповісти найголовніше, в чому ці люди потребують, та й я теж. У тій обстановці, невідкладної кардіології, люди все-таки замислюються про сенс життя. Це дуже хороша можливість думати про Бога і про душу. У цій ситуації Бог благословив наших молодих братів Сергія та Костю, вони 7 січня повністю вели зібрання, так як я був у лікарні, а пастор був у від’їзді через хворобу тещі. Я дякую Богові за сміливість і твердість братів.

На фото ви бачите дитячий клуб в с.Гвасюгі і нашу малу групу, яка збирається по четвергах.

Нехай Бог благословить Вас!

Юрій Мороховець